 Таким цензором 22 лютого під час звіту 100 днів мера міста Радзієвського був Євген Шильник, новопризначений керуючий справами міської ради. Він, правда, на сайті Дрогобич Інфо заявив, що мовляв, я відкладав окремо записки, що мали лайливий, нецензурний зміст. Сказав посадовець напівправду та відверту брехню. Наприклад, мої знайомі написали міському голові записки-запитання.
Записка перша.
Шановний пане голово! Ми хотіли почути про те, що ви якось заявили про гучні справи стосовно тих, хто розкрадав бюджет міста. Сьогодні ви про це не говорите. Навпаки, поруч із вами у президії сидить ваша "права рука" - Євген Шильник. Це йому ви запропонували таку відповідальну посаду. Також ви працевлаштували ще одного приятеля пана Шильника Олега Вайчуса. У 2001 році ви поручили провести розслідування розкрадання грошей у спілці афганців, якою керував Вайчус, а Шильник був у нього замом - юристом (у похоронному бюро). Зникло понад 40 тисяч гривень, які збиралися на пам’ятник загиблим афганцям. Слідство вів Юліан Кіт і він надав вам інформацію про цих шахраїв. Та ви не прийняли жодних заходів, бо йшли на нові вибори мера. Чому такі рішення приймаєте зараз? Що, ці особи є незамінними фахівцями? Чи є інші причини? Просимо відповісти. Громадяни міста.
Записка друга.
Пане Радзієвський, чи збираєтеся ви розігнати освітянську камарилью хабарників? Ось їх схема. "Криша": Петро Суда та Петро Сушко. Разом з ними "дерибанить" бюджетні кошти голбух освіти пані Бутим (її дочка методист відділу освіти, а чоловік – завгосп 4 школи). Тому через директорів цих шкіл Світлану Харитонову та Світлану Малу вкрали у 2008-2009 році значні бюджеті кошти. Візьміть протокол перевірки КРУ, почитайте інформацію на сайті Дрогобич Інфо – волосся встає дибом від тих негідників. Чи все залишиться на своїх містах, бо вони з вашої "каманди"? Дайте щиру відповідь. Освітяни Дрогобича. 4 підписи.
Ось що я довідався від авторів записок. Кар’єра пана Шильника – просто детектив. Він народився в 1965 році. А в резюме пише, що вже у 1984 році був інженером-технологом на Дрогобицькому долотному заводі. Що це за такий скороспілий інженер-технолог у 19 років? У тому ж році був призваний до армії, видно на такого "інженера" не було броні… Після армії прибився до міліції, був дільничним і мав кличку "скользкій", бо "стучав" на своїх парторгу. Менти його швидко розкусили і "вижили" з роботи заочника – вчителя праці (наш педінститут). Потім з 92 року року "працював в різноманітних підприємницьких структурах на посаді юриста-консультанта, заступника директора підприємства, комерційного директора". Що це за юрист - вчитель праці!?
У бізнесі його теж розкусили, бо "крисятничав", – обкрадав власника приватного підприємства. Ще в міліції (у 1990 році!) поступив на заочне відділення Національного університету внутрішніх справ (м. Харків), який закінчив лише через 10 років – у 2000 році. Тоді його Олег Вайчус і пристроїв у похоронне бюро юристом, бо ніде такого "юриста" на роботу не брали. Тут Євген Юрійович розпочав комерційну діяльність, вивозив з Вайчусом декількох студентів – ніби на суботник на… кладовище. Ті збирали з могил вінки, а нові квітки два дружбани вже самі чіпляли і продавали знову. На курку хватало, та вони понадилися обідати в кафе до Сергія Базелєва, теж авганця. Потім почали водити дівчат та бандитів. Мовляв, ми тобі дах робимо – годуй! Базєлєв якось не витримав і сказав, щоб більше не приходили. Тим більше що одного разу в тому кафе п’яний Вайчус підрізав ножем одного чоловіка. Шильник відповів, що ти як і я вже колишні мєнти. А Базєлев колись був старшим опером карного розшуку. Але добре знав про мєнтовські пригоди Шильника, а тут ще Вайчус ляпнув: бивші мєнти нам не кенти! Базєлєв взяв обох за шкібарки, стукнув носами і викинув серед білого дні на вулицю. Після цього йому розбивали "невідомі" вікна в машині і спалили вночі палатку (біля театру, в центрі міста!). Лише чудом Сергій Базєлєв у тій пожежі залишився живим.
Шильник далі "консультує" спілку афганців, яку очолює Вайчус, - збирають значні кошти із підприємців, що торгують з "чемоданів" біля колишнього "Дитячого світу". Базєлєв проводить розслідування - пускає чутку, що він йде на місце Вайчуса. І до нього починають приходити торговці чемоданів – домовлятися, скільки він братиме за зберігання товарів у спілці, як це вже декілька років робить Вайчус! Спілка розколюється, бо афганці дізнаються, що Вайчус та Шильник щомісяця "крисятничають" у власну кишеню ніде не обліковані 6 тисяч гривень (плата за зберігання товару продавців). Шильник бігає по торговцях, щоб вони заднім числом підписали угоду, яку він склав, що нібито вони добровільно давали спілці благодійні пожертви, але ніхто цих угод не підписує, бо в бухгалтерії спілки гроші не приходувалися! Цим починає займатися міліція, афганець Володимир Сенів, майор карного розшуку, каже Вайчусу, або йди геть, або я тебе посаджу в тюрму. Тим більше, що Вайчус почав їздити на краденій іномарці, з перебитими номерами. Вайчус та Шильник вимушені відмовитися від дармової годівниці. А тут ще вилізло присвоєння ними грошової допомоги, яку на 15 лютого щорічно видавали (від міської ради, долотного та нафтопереробки) сім’ям загиблих афганців. Шильник придумує схему: виписуються дві відомості по 50 гривень, люди в них розписуються і отримують лише по 50 гривень. Нібито друга відомість – контрольна. Це виявила сестра загиблого, яку потім переслідували бандити. Вайчус продає місця для перевізників (від тендеру для афганців) по 500 доларів, а за допомогою Шильника міняє засновчі документи на ринок "Володар", який мав фінансово підтримувати спілку ветеранів Афганістану! Тут вже не витримує Адруневчин і на правлінні Вайчуса виганяють з посади голови спілки.
Тим більше, що перед цим з паном Шильником трапився конфуз. Справа в тім, що його "шеф" Вайчус якось назвався кавалером ордена Червоної зірки, за що дістав по пиці від воєнкома Валерія Шийка. Справжній кавалер ордена полковник Богдан Мозоль вніс пропозицію виключити Вайчуса зі спілки. За нього заступився Шильник, який видав себе за учасника бойових дій в Афганістані. Справу зам’яли, та незабаром брехуна Шильника спіймали на гарячому, він почав розповідати про невідому йому війну різні нісенітниці. Афганці підвісили самозванця за ноги вниз головою на мості через річку Стрий, біля Рибника. Той, мабуть щоб полегшити свою вагу… обпісявся. Довго просився, аж поки ветерани не змилосердилися. Правда Шильник потім їм відомстив, присвоївши собі спілчанське майно: комп’ютер, принтер і т.д (на суму понад 1 тисячу дол. США). Та ще й почав надавати платні послуги (тим же сім’ям афганців!), користуючись присвоєним майном. Коли цю лавочку прикрила податкова, бо й там працювали афганці, які знали про брехуна-афганця Шильника, то він почав працювати на 0.2 ставки у педінституті, говорячи, що працює над кандидатською дисертацією. Це було у 2002 році – кандидатська поки що "не захищена". Зате у цьому ж році Шильника, очільника окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу №12 добряче відлупасили "невстановлені особи". Не важко здогадатися, що то за невстановлені….Тоді ж Микола Заєць, кавалер ордену Червона зірка сказав: треба було втопити самозванця, але ж лайно не тоне… Мені відомо про ці події, бо мій двоюрідний брат загинув на афганській війні, служив на "вертушках", його знали воїни-дрогобичани
Шильник розповідає, що в 1995 році він є голова Дрогобицького районного громадського об’єднання потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а з 2000 року – голова Дрогобицької громадської організації по захисту прав споживачів. Чи чули ви що-небудь про такі організації в Дрогобичі? Це просто – міф, брехня.
І вже на президентських виборах у 2010 році на арені знову з’явилася "солодка парочка" новоспечених регіоналів - Вайчус та Шильник. Їх партійна кар’єра теж вражає. Були членами НДП. Як казав Віктор Соколов – не надійні багнети. Потім подалися до соціалістів – розвалили міську парторганізацію, викрали печатку партійного осередку, шантажували та погрожували розбоєм ветеранам цієї партії, але на виборах "пролетіли". За що боролися, на то й напоролися. Тут вже Шильник збагнув, що треба примазуватися до регіоналів. Пішов шляхом зближення із сином Олексія Радзієвського – Андрієм. Мовляв, допоможу тобі, як фаховий юрист. Як допомагав, невідомо, але вже на виборах 2010 року був запеклим регіоналом. Як сам казав, "порвав весь тервиборчком!". Ось саме регіонали й запропонували "відповідального юриста" меру міста. Свого кадра. А кадр відповідно натякнув Радзіку, що є такий "герой-авганець" Вайчус, який похоронне бюро зробив передовим і зробить передовою дрогобицьку лазню. Радзік чи забув, що їх колись ловив за крадіжки афганських грошей, чи вимушений був "забути", але й Вайчус і Шильник сьогодні у фаворі. Тож не дивно, що Шильник не забув про свого напарника по "бізнесу" Вайчуса. Тому й виникла ситуація із запитаннями до мера, яку на свій розсуд "порішав" пан Шильник, передаючи панові Радзієвському записки із залу через особисту цензуру. Вийшло, як кажуть, "стою на асфальті у лижі обутий. Чи лижі не їдуть чи я шизанутий". Ось така вийшла розповідь по першій записці, яку не прочитав міський голова Радзієвський, бо її заникав керуючий справами Євген Шильник. Чому Шильник заникав другу записку – далі буде.
Переглядів: 2674
|
тепер пой
