 Якось єврей Іцик і його сусід Юзик посварилися не на жарт. Нарешті Іцикові набридла словесна перепалка з сусідом, і він вигукнув: "Щоб я тебе бачив на одній нозі, а ти мене - одним оком". Чим провинилися стебничани перед своєю владою - невідомо, але пасажирам на автостанції у сусідньому містечку саме в такій позі доводиться справляти свої потреби у громадській вбиральні.
(натисніть на фото для перегляду, всього 2 фото)
Фото 2.
Незручно, проте безкоштовно. Черг до того ж не буває, бо затримуватися у такому місці довше прийнятого, як це є у домашньому туалеті, зникає будь-яке бажання. Адже продукти переробки шлунково-кишкового тракту кожного свідомого чи не зовсім відвідувача щедро вкривають діл ліфтоподібних кабінок. Можливо, місцева влада дивиться на цю вбиральню одним оком, але цей "пахучий" туалет іноді остаточно відштовхує стремління рішучих громадян, що поспішають сюди справити свої фізіологічні потреби.
У кожного вояжера завжди складається враження про те чи інше місто (як і його жителів) залежно від того, який сервіс йому запропонує місто безпосередньо на залізничному вокзалі чи автостанції. Отже, громадський туалет – це… обличчя міста? А це означає одне: яке "обличчя" - така думка складеться про все місто.
Взагалі якщо порівняти цей "кабінет засідань" з вбиральнями у квартирі охайного господаря, у ресторанах, багатозіркових готелях, гуртожитках, кав’ярнях, то в стебницькому станційному туалеті цілком відсутній розповсюджений "сервіс": тут ви не знайдете ані крана з проточною водою, ні м’якого папірця, ні мила та інших атрибутів таких соромливих приміщень (дзеркало, лампочка над головою, фен і т.д.). Якщо порівняти аналогічні за стратегічним призначенням місця у інших містах, зокрема Львові, то це – наче занедбаний старий горщик на тлі блискучих апартаментів для VIP-персон під таємничою вивіскою "WC".
Виявляється, у Стебнику є міська рада! Там навіть є обраний більшістю голосів платників податків міський голова, і навіть депутати міської ради. Тож які насущні проблеми щодня розв’язує влада у маленькому Стебнику, якщо "лице" її міста – обідране, немите і не пристосоване за усіма вимогами загальноприйнятого ISO?
О, мабуть у відповідь можна почути, що грошей в бюджеті заледве вистачає лише на одне: оплату комунальних послуг і "захищені статті витрат". На все інше – як у дверях цього ж таки туалету квадратна діра. До речі, про діру. Та що там діра? Дірище! Мабуть, для вентиляції і освітлення. Тобто два – в одному. О, мабуть такий геніальний винахід тому ж таки Іцикові й належить. Ох, хитрюга ж він! Навіть лампочки не треба. Економія!
Але Юзикові це все реально, як дрогобицька яма, не подобається. Таким чином, заради підняття репутації Стебника яко гарного шахтарського міста варто здійснити ряд акцій. Думаю, можна вдатися до запровадження пожертв з кожного автобуса в розмірі 1 – 2 гривні на будівництво престижного "Ч і Ж", як це практикується на дрогобицькій автостанції. Можна також оббити пороги кабінетів львівського керівництва і щось та й випросити або ж звернутися з проханням до місцевих олігархів. Нарешті, можна провести акцію "З кожного стебничанина - по цеглині (трубі, краникові, цвяшкові – хто що зможе)", щоб врешті решт кожному пасажирові у спеку чи мороз належало комфортабельне місце в міському туалеті.
Так чи інакше орієнтовно таким шляхом можна буде щось досягти; іншими словами: вільно заходити в такий туалет по нужді, а виходити з переконанням, що Стебник – привабливе місто.
Переглядів: 3739
|
Якось єврей Іцик і його сусід Юзик посварилися не на жарт. Нарешті Іцикові набридла словесна перепалка з сусідом, і він вигукнув: "Щоб я тебе бачив на одній нозі, а ти мене - одним оком". Чим провинилися стебничани перед своєю владою - невідомо, але пасажирам на автостанції у сусідньому містечку саме в такій позі доводиться справляти свої потреби у громадській вбиральні. 
