Олег Галицький: "Байк починається з велосипеда"

 Надрукувати
Інтерв’ю
Написав(ла) Яна Любінецька   
31.05.2011
МотоциклПро те, що в Дрогобичі вже п’ять років, як існує мотоклуб Liоns MC Drohobych, знали як не всі, то майже всі. Але згадували тільки тоді, коли в програмі проведення щорічного зльоту чи ще якої байкерської дефіляди містом переїжджала колона мотоциклів. А потім забували знов. Ніхто (за винятком самих байкерів та друзів клубу) не знав конкретно, що то за люди і чим займаються. А все невідоме чомусь виглядає лячно. Тепер, після відкриття Музею антикварної мототехніки, інтерес до клубу зріс: з одного боку, зробили для міста добру справу. Але з іншого – а що якщо (і в кожного оте "якщо" своє)?

От ми і вирішили напроситися на розмову до президента клубу Liоns MC Drohobych Олега Галицького і розпитати у нього про все цікаве вам і нам. Бо ж хто може знати про клуб і байкерів, як не клубний байкер?

Пан Олег погодився на інтерв’ю без довгих умовлянь (що вже було приємним) і десь за годину ми вже люб’язно бесідували за філіжанкою кави. Вашій увазі наша розмова.

- Пане Олеже, саме слово "байкер" часто викликає досить агресивні асоціації. Наскільки вони виправдані?
- Взагалі, байкерський рух як такий почався в Америці після війни у В’єтнамі. Люди повернулися додому, перейшовши через пекло, сіли на мотоцикли, об’єдналися у мотобанди. В той час дійсно процвітала торгівля зброєю, наркотиками. Люди почали боятися бородатих дядьків на "Харлеях". Сформувався стереотип. Але і часи змінилися, і Україна –то не Америка. У нас ментальність інша – добріші ми. Сучасний байкерський рух не агресивний. Хоча є, звичайно, так звані "фрі райдери" (від англ. free rider "той, хто їздить вільно" - байкер, який не є членом жодного клубу - Я.Л.), які вважають інколи, що їм все можна. Самі знаєте, кому закон не писаний. Ми називаємо їх "клоунами". Хоча і їздять на дорогих мотоциклах, але то не є байкери. Тільки шкоду роблять і заважають. Не всі, звичайно. І серед них є нормальні люди.

- З чого взагалі все починається: бажання їздити, той стиль життя? Як для Вас почалося захоплення мотоциклами, байкерство?
- Байк починається з велосипеда (посміхається – Я.Л.). А я ще з дитинства любив їздити. Спочатку дійсно на велосипеді. Потім підзбирав копійку, купив мотоцикл. "Ява" на той час була вершиною мрій. Далі, з часом, доступною стала і краща техніка. У моєму розумінн – якщо вже їздити, то на чомусь якісному, гідному.

А щодо байкерського руху – то ж не зразу так було. Спочатку окремо їздили, тільки спілкувалися між собою, а потім почали задумуватися над створенням клубу. Вирішили – створили. Тепер, сподіваюся, клуб буде тільки розширюватися. Ми хочемо бачити нових людей з новими ідеями. Хоча відбір досить жорсткий. Крім мотоцикла, треба мати ще і відчуття дисципліни, дотримуватися клубних правил.

- А які є найсуворіші правила для членів мотоклубу?
- Нуу… Найперше - не осоромити ім’я свого клубу. Неприпустимо водити байк у нетверезому стані, порушувати порядок, правила дорожнього руху, якось неадекватно себе вести. Ну і ще є закон – не чіпай мій байк і мою жінку (та-а-ак, стає цікаво – Я.Л.) Це все, звичайно, у кількох словах. Детальніше розповідаємо при особистому знайомстві. А кого цікавить конкретніше – заходьте на наш сайт (посилання не опублікував Адміністратор). Там є багато цікавих статей та інформації про клубне життя.

- Ну, а якщо вже байкер трохи перебрав пива чи ще чогось, які заходи вживаються?

- Ніхто не дасть сісти на байк "малость упившему". Можемо і ключі забрати, і байк сховати.

- Мотозлети, які проводить клуб Liоns MC Drohobych вже мають реноме чи не найкращих. Як Вам вдається?
- Найперше, ми їздимо в гості до клубів, з якими підтримуємо дружні стосунки, дивимося, як люди роблять, а потім і самі щось вигадуємо. Коли гості приїжджають до нас, наше завдання - зайняти кожну хвилину їх часу чимось цікавим. Не так і легко, але коли працює команда, де кожен чітко відповідає за свою ділянку роботи (хтось - за поселення, хтось - за культурну програму, хтось - за кухню, тощо), - це далеко не неможливо.

- Пане Олеже, от нещодавно клуб своїми силами і за свій кошт заснував Музей мототехніки. Які далі плани в тому напрямку?

- Звичайно, музей буде розширюватися. Зараз планується доставити ще три нових експонати, один з яких – 1965го року випуску. Фасад би до ладу довести. Але в першу чергу потрібно продовжити аренду приміщення і вирішити питання з комунальними службами. Взагалі, коли нам надали це приміщення, ніхто не вірив, що ми впораємося. Думали, поставимо два-три мотоцикли – і музей. Ми зробили, що могли, і будем робити далі. Головне, щоб влада нас підтримала.

- А як у вас взагалі стосунки із владою? Якісь політичні партії? Діячі? І чи підтримує клуб хтось із, наприклад, місцевих бізнесменів?
- З владою нам ділити нема чого. Сподіваємося, нас підтримають. Стосовно політики – то ми поза нею. Клуб не поїде під прапорами політичної сили і не буде агітувати за когось чи щось рекламувати. Прапори у нас свої. А допомогти в чомусь ми готові. Але тим, хто допомагає нам. З місцевих бізнесменів допомагають на разі Василь Танчук і Микола Лагодич. Хотілося би більше, звичайно. Але…

- А є ще щось таке, що клуб хотів би зробити для міста?

- Планів і задумів – багато. Наприклад, провести мото-рок чи просто рок-фестиваль. Як Славське-рок. Дрогобич же не маленьке якесь містечко. Аж пасує. Наприклад, у "Заліссі" можна би було. Там і сцена стаціонарно змонтована є, і місце гарне. Ми, з свого боку, можемо забезпечити участь музичних команд, загальні організаційні питання. Але самі ми того не зробимо. Потрібні спонсори, які б допомогли фінансово.

- А ще?
- Могли б взятися за організацію Дня міста. Знаєте, в Ужгороді, наприклад, коли відбувається мотозліт, гуляє усе місто. Колона байкерів з прапорами в центрі міста, каскадери, концерт для людей (при фінансовій можливості ми навіть "Арію" чи "ДДТ" запросити можемо за досить скромну суму, а гурти, які рапортують байкерський рух, взагалі за смішні гонорари могли б приїхати), феєрверки. Все красиво і в порядку. А чим наше місто гірше? Та все можна зробити! Аби було кому підтримати. Ентузіазм, звичайно, продуктивніший за гроші, але на одному ентузіазмі далеко не заїдеш.

- На завершення розмови ще єдине запитання: пане Олеже, а що для Вас особисто означає клуб?
- Для мене.. (замислюється на мить - Я.Л.) Це частина сім’ї. Братство. І я точно знаю, що нудна старість мені не загрожує.

Ще трохи розмовляємо про те, про се. Дякую панові Олегові за змістовну і цікаву розмову. Залишаюся допивати каву. І, знаєте, ловлю себе на думці – от шкода, що я не якась бізнесвумен з надприбутками. От, чесне слово, що-що, а День міста в байкерському стилі я б точно профінансувала – дуже вже ідея з каскадерами подобається. І рок-фестиваль в "Заліссі" теж. От уявляєте, кожного року в Дрогобич, а не кудись іще, з’їжджаються шанувальники цієї музики. Фестиваль з часом стає престижним. І наше місто перестає асоціюватися з ковбасою і починає – з музикою. Ех, мрії… Хто би допоміг втілити?

Переглядів: 4652

Коментарі (2)
 
*** 
 
Оффтоп.
Повідомити адміна
Рейтинг: 0+ 0-
  
Dusia, 06:39 31 травня 2011 р.
 
В магазині
Повідомити адміна
Рейтинг: 0+ 0-
  
, 22:51 31 травня 2011 р.
Додати коментар
Ім’я:
Коментар:
 
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6070 днів)