Інститут розвитку чи занепаду?
|
|
Плітки
|
Написав(ла) Михайло Підгорецький
|
15.06.2011 |
Минуло чимало часу, як пресу Львівщини облетіла звістка, що у місті Дрогобичі створено Інститут розвитку міста. Очолив його досвідчений комунальник та професіонал – екс-мер міста Дрогобича Михайло Лужецький. Благородна справа, адже Дрогобич, як лідер у регіоні, дійсно повинен мати структуру, яка б напрацьовувала механізми та ідеї, впроваджувала їх в суспільство та розвивала середовище. Дивним є позиція міського голови міста Дрогобича Олексія Радзієвського. Пенсіонер Лужецький, чий світогляд сформований за радянських часів, безперечно є фахівцем у галузі розвитку міста. Однак професіоналом ХХ століття і аж ніяк людиною, чий креатив може врятувати "дрогобицький титанік", як ще можна назвати наше місто.
А слід звернутись до історії, щоб зрозуміти сутність керманича розвитку сьогодення у Дрогобичі. Михайло Лужецький, уродженець села Медвежа, був палким противником становлення української державності на початку 90-х років. Саме він був один з тих, хто виступив проти ліквідації пам’ятника Леніну, ідолу комуністичного режиму. Але це не завадило йому під гаслами націоналістично-демократичних сил у далекі 90-ті роки бути обраним мером міста. Його бездарність як керівника сприяла тому, що у 1998 році Михайло Лужецький програв вибори мера міста Олексію Радзієвському. Емоції повернулись у 2002 році. Тоді, підбурені власники маршруток вирішили зробити у Дрогобичі бунт, який Михайла Лужецького привів знову до влади.
З Олексієм Радзієвським довелось зустрітись знову у міській раді. Він – голова міста, Лужецький – палкий прихильник Юлії Тимошенко, депутат Дрогобицької міської ради, член партії "Батьківщина". Права рука головного опозиціонера у міській раді Михайла Ваврина. Однак опозицію не вдалось утворити. У сприятливий момент Олексій Радзієвський утворює Інститут розвитку міста і призначає на його чолі представника дрогобицької історії, пенсіонера Михайла Лужецького. У його розпорядження передається 3,5 ставки для персоналу інституту. "Прикарпатбуд", структура, пов’язана з Михайлом Петровичем, отримує підряди на міському стадіоні. Опозиція на чолі з Михайлом Ваврином розбита в пух.
З ворожнечі у 2002 році між Лужецьким і Радзієвським залишились тільки спогади. Як кажуть, нема вічних ворогів, а є вічні інтереси. Тридцять срібняків вирішують свою долю, а пенсіонерів виносять з посад тільки вперед ногами.
Переглядів: 4390
|