Пора "Пору" пороти або Хто продав Майдан Радзієвському
|
|
Плітки
|
Написав(ла) Олег Відвертий
|
05.07.2011 |
Піднімаючись на вершину піраміди тушок Дрогобицької міської ради шостого демократичного скликання, не можна пройти мимо фракції "Пора". Рахуючи з кінця, вони будуть треті, представлені для аналізу і викриття. У попередніх статтях громадськість погодилась з тим, що до "тушок" можна зарахувати Ростислава Росоху, Андрія Шевкенича, Богдана Николаїшина, Михайла Лужецького, Богдана Недбальського, Романа Пукала. Більш вишуканіші, інтелігентніші, з політичним досвідом, депутати цього клану є власне у "Порі". Рупняк Микола, Шеремета Михайло, Походжай Микола, Кулина Володимир, Сушко Петро – це представники електорату українських революціонерів 2004 року.
Слід почати з лідера Миколи Походжая. Учасник гранітної революції не міг не розуміти, що його кандидування на посаду мера Дрогобича розбиває демократичний табір і збільшує шанси Олексія Радзієвського. Та все ж ризикнув. Олексій Васильович гідно оцінив молодого політика. Великі замовлення поліграфії під час виборів, сприяння у депутатському корпусі. Хоч Микола Походжай і тримається осторонь процесів у ратуші, але знавці політики Дрогобича посміхаються на аргументи, що Микола - опозиціонер, борець за добре, справедливе і т.д. Його заслуга у тому, що Олексій Васильович став мером, є надзвичайно великою.
Як не крути, а Петро Сушко мусить бути у команді мера. Колишній ЕСДЕК знайшов себе у "Порі" і відхрестився від ідеологія Медведчука. Дальші коментарі недоцільні. Хіба що якщо мова йтиме про його підлеглого Михайла Шеремету. Не один циган на Млинках отримав диплом у школі під керівництвом цього депутата. Хоч і балотувався від партії "Пора", однак Сильна Україна на чолі з Коростильовим його надзвичайно підтримувала на виборах. І вдячний Михайло Михайлович не може інакше, як підтримувати політику мера.
Решта фракції не заслуговує на більшу увагу. Володимир Кулина вже не може давати вказівки за допомогою дисплея мобільного телефона, як це було у попередній каденції. Що потрібно було вирішити, минулого разу вирішили. Тепер пливемо за течією і насолоджуємось. Микола Рупняк, як викладач університету, теж не хоче приймати будь-яку лінію. Напевно, у тому самому човні, що і Володя Кулина. Пливе і спостерігає.
Переглядів: 6123
|