Як казав один мій монохромний друг: "Життя складається із чорних та білих клавіш". Так і вчорашній концертдень народження складався із чорних і білих моментів. Тим, хто не знає, повідомлю, що вчора у розважально-відпочинковому комплексі "Міленіум" відбулося святкування дня народження легендарної дрогобицької андеграунд-рок-команди "Кома".
Не мало - не багато - їм виповнилося 15 років. Звісно, ще неповнолітні і пиво пити не можна.
Отже, 20:00, початок. Як ведеться у нас, у рокерів, якщо концерт почався вчасно - то це або повна лажа, або Тарас Курчик, що по означенню теж повна лажа. Тому концерт розпочали у 21:00. Ведучим був Сергій Дмітрієв, який обіцяв повний експромт і дивні поєднання усіх музикантів у новоспечені гурти і гурточки. Не забарився зі своїми обіцянками, і вже за хвилину на сцену випхав гурту свого половину. Сказав, що це акустичне привітання від Ф’южина, побажав щастя, здоров’я і процвітання. Признаюсь чесно, було мало. Хоча б ще пісеньок зо три, а то вийшло якесь сухеньке привітаннячко.
Наступний сплав виконавців також здивував. На сцену вийшла Світлана Лєщенко у супроводі перкусії (Микола Щиглевський) та бонгів (Ромко "Опариш"). Та що кривитиму душею: виступ особисто мені не сподобався, виконавиця часто відверталася від мікрофону, щоб подивитись на гітарний гриф, це, звісно, не додавало ні красоти, ні звучання її виступу. Побажання від Світлани було красивіше за її виступ. Вона бажала, окрім стандартних фраз, ще хорошого менеджера групі, який би займався справами, які не стосуються музики, а стосуються донесенням її до слухача. За це респект.
Пару творчих пісень виконала людина, яка стояла біля джерела створення гурту "Кома", а саме Дмитро Макогонов. Діма заграв на гітарці кілька акордів, вибачився за лажі (так буває) і почав вітати ювілярів. До нього на сцену вискочив Сергій і попросив згадати цікавий факт із присипаних пилюкою творчих літ групи. Дмитро розповів про 1998 рік, День молоді. Вони тоді десь там виступали в Дрогобичі, а за кулісами стояла богема тодішньої міської ради чи хтось там з тих псевдоукраїнців і відгукувалися про гурт словами типу "сатаністи", "москалі" і т.д. На цьому його виступ завершився.
Експромт продовжувався і на сцену Сергій витягнув Мар’яна Ганусяка, сказав співати пісню. Той заспівав пісню своїй дівчині Мар’яні від Мар’яна. Вийшов веселий каламбур.
Повний об’єм рок музики нарешті подав Х-Project. Аж тоді я хоч відірвався і зі мною весь зал. Люди немов ожили - затанцювали, застрибали і пищали після кожної пісні. Зал був готовий, розігрітий і викладений красивим гарніром на тарілочку для "Коми". Гудзій вітав довго і щиро. Бажав натхнення, руху тільки вперед, творчих успіхів і обіцяв свою підтримку.
На розігрітий зал нарешті мав впасти, як грім з ясного неба, виступ ювілярів. Так спочатку і здалося. Хлопці лабали старі і нові пісні, але десь на третій або четвертій пісні зал потух. Половина народу пішла пити в "Гетьман", половина набухалася в залі. Не знаю, напевне, надоїли перевороти, які чудилися на сцені, все це збоку виглядало незіграно, сиро і надто просто, як на мене, якщо йде мова про п’ятнадцятиліття групи. Не допомогло навіть те, що Сергій Дмітрієв сів за барабани. Класні пісні були, і я із задоволенням послухав твір, який написав бас гітарист Х-Project, але цього було мало. На біс і то ледве зал спромігся. Та й закінчення о 23:00 недоречне.
От і все. Хто був, той знає. Хто не був, хай лікті кусає.
Переглядів: 5266
|