Меморандум українця. Частина 1
|
|
Роздуми
|
Написав(ла) Максим Федис, Наталя Жмурко
|
30.12.2011 |
Хто ми - українці? Чому в сучасному світі слово "українець" звучить зневажливо? Як ідентифікують нас інші нації? Чому за 20 років незалежності ми так і не стали поважати це слово? У всіх згадках ми фігуруємо як неповноцінна нація, бо самі ж часто даємо причини так говорити. Якщо підсумувати одним словом, то ми нація-ізгой. То ж як нам змінити себе?
Почнемо з ідентифікації нас як нації. Характерні риси: байдужість, заздрість, сентиментальність, скупість і захланність. Але наша проблема не в слабкості - вона в байдужості, яка поступово переросла в типову рису. Скажете, що таких немає або не так багато? Аж ніяк. Їх стає все більше і більше. Спочатку ми загубимо себе, потім сім'ю і, в кінці, свою Батьківщину. Ми живемо за висловом: "Моя хата cкраю". Чи це так, нехай кожен подумає сам…
Знаючи свої мінуси, ми повинні їх уникати, як би важко це не звучало і важко не було, але треба боротись, ставати кращими. Як?
Не будьмо байдужими! Так, треба перебороти себе, свій страх, навчитись поважати себе як особистість, помічати те, що відбувається перед нашими очима, звертати увагу на події, що відбуваються. І не варто тішити себе ілюзією, що "це не мене стосується".
Будьмо уважними до інших та відкритими для людей, аби не виникло тієї загальнолюдської байдужості, котрої нам потрібно остерігатись. Ми почнемо з маленьких кроків, крок за кроком разом будемо вчитись бути нацією мужньою і сильною. Доповнюйте це повідомлення своїми думками, реченнями, словами і пересилайте іншим людям, нехай вони також внесуть свої думки в нього…
Ми ж будемо продовжувати цей лист і боротись з своє майбутнє - українське.
Переглядів: 3479
|