 Наше місто так і рясніє оголошеннями "Стоп! Робота", "Робота для молоді", "Робота, 150 грн. за день". А ми ще говоримо про тотальну кризу зайнятості… Працедавці нібито пропонують пристойну оплату праці і безліч вакансій: від начальника відділу до секретаря.
Сферу діяльності конкретно не вказують. Обмежуються загальними фразами: "Успішна фірма", "Закордонна організація з новою філією", "Робота для молодих та амбітних". В оголошеннях в газеті пропонують вакансії кур’єра, продавця-консультанта, працівника на гуртовий склад, менеджера, офісного працівника. Якщо читач буде уважним, то простежить, що в оголошеннях, різних за змістом, подаються одні і ті ж номери телефонів.
Отже, вдамо, що ми спіймалися на гачок. Вирушаємо на пошуки роботи. Правда, полюємо не за прибутковою посадою. Нас цікавлять саме такі пропозиції, де обіцяють золоті гори, стрімку кар’єру, але не вказують жодної конкретики (назву фірми, вимоги до працівника). З контактної інформації – лише мобільний номер, після якого не зазначають імені, адже на дзвінки відповідають секретарі. Ні ваш фах, ні досвід роботи міфічного працедавця не цікавлять. Такі оголошення відшукати серед інших, реальних пропонованих вакансій нескладно. Вуличне оголошення яскравого ( відразу привертає увагу) кольору, на якому великими літерами красується: "робота.3950 грн./міс" Іноді зміст та спокусливі суми варіюють. Рідше – наводиться перелік вакансій. Менеджер по збуту, начальник відділу, продавець-консультант, кур'єр, секретар… Нічого дивного в цих професіях нема, але чи існують вакансії, як і сама фірма, насправді?
Отже, ми відібрали 13 таких оголошень (хай Вас не насторожує містика числа 13 – це цілком випадково). Зателефонували за вказаними номерами нібито в пошуках роботи. Запитання, які ставили на тому кінці дроту, були типові – вік, ім'я, прізвище, місце проживання. Насторожувало те, що деякі адресати навідріз відмовилися вказати назву чи бодай діяльність їхньої фірми. Мовляв, все дізнаєтесь на співбесіді.
З 13 оголошень - 10 текстів, які різні за змістом. В деяких обіцяють навіть офіційне працевлаштування, компенсацію за проїзд чи то допомогу з житлом для немісцевих. Періодично повторюються лише номери телефонів. Найчастіше фігурують *****898, *****300, *****642 та інші. На тому кінці дроту голоси були різні, отже говорили ми з кількома секретарками. Що найцікавіше, місцезнаходження всіх псевдофірм, гуртівень, офісів одне і те ж: Сагайдачного, 64, третій поверх, каб 3. Саме туди нас запросили на співбесіду. Прибуваємо за вказаною адресою в точно визначений час. За офіс править давно не ремонтована кімнатка, розміщена на третьому поверсі автошколи. З меблів – лише старенький стіл, стільці. Перед секретарем – жодної документації, за винятком журналу, в який вона записує тих, хто проходить співбесіду. А ще – зо п'ять мобільних телефонів. Далі стандартно – заповнення анкети. Після цього секретар подає нам цікавий документ: на аркуші наклеєні вирізані з газети всі ті оголошення, на які ми "полювали".
" Покажіть нам те, по якому ви зателефонували". Вказую на будь-яке оголошення. Секретарка робить відмітку в колонці навпроти цієї вирізки. Вона веде нехитру статистику – які саме тексти найбільше заманюють людей. На будь-які запитання вона відмовилася відповідати. " Я всього лише секретар, ось прийде директор – з ним поговорите". Директор представилася нам менеджером з продажів. Розповіла, що фірма їхня займається реалізацією поліграфічної продукції. Після запитання, яка вакансія нас цікавить, сказала, що зараз їм потрібні лише працівники, які займаються збутом.
Наперед відкрию карти: на яку посаду і коли б ви не прийшли влаштовуватися в подібну фірму, в наявності буде ця єдина вакансія. Хоча секретар та оголошення говорять вам зовсім інше. То навіщо ж дурити людей???
На запитання, скільки років фірма на ринку, "директор" не змогла відповісти. Запитання щодо того, з якими поліграфічними підприємствами співпрацює, поставили "менеджера" в незручне становище. Складається враження, що назви фірм "Фоліо", " Свічадо", "Коло" вона чує вперше. І нарешті, найбільше обурення викликає в "директора" прохання показати свідоцтво про державну реєстрацію фірми чи хоча би зразки їхньої продукції. Я не кажу вже про висновок санепідемстанції щодо відповідності цієї продукції санітарно-гігієнічним вимогам. Впевнена, що всіх цих документів просто не існує.
Перший робочий день. "Фахівець з продажу" повинен ходити по школах, крамницях, магазинах, т.д. і пропонувати людям придбати книги. Продукція видана різними фірмами, а не цією уявною компанією, як переконують людей ці шахраї. Переважно це книги з якістю, нижчою за середню, надруковані на дешевому газетному папері, проте з твердими яскравими палітурками. Тематика – масово-популярна (кулінарні рецепти, тости і привітання, корисні поради…) От ціна кусається: від 50 до 150 грн. Вартість видань такого типу в книгарнях вдвічі менша. Я вже мовчу про собівартість такої продукції, адже відомо, що пересічна книгарня додає до ціни виробника 40-50 відсотків. Отже, комусь вигідно, щоб працівники за допомогою настирливої реклами і безкінечних походів містом збували товар. Коли журналіст запитала, де знаходиться основний офіс фірми, замість відповіді стикнулася з елементарною грубістю. Не сказали їй і те, де розташовується склад цієї продукції (сумнівно, що такий існує).
Запропонували сідати в автомобіль, не сказавши куди і для чого її везуть. Наша працівниця відмовилась їхати з міркувань власної безпеки.
Єдине, що вдалося випитати в директора – це обіцяні 20 % заробітної плати від продажу. По-перше, навіть такий пристойний відсоток не складе обіцяних захмарних сум. Для цього треба було би збувати кожного дня книг на 1000 гривень, а це нереально. Попрацювавши певний час в торгівлі, можу сказати, що така щоденна виручка рідко буває в книгарнях, де представлений повний асортимент продукції і т.д. Крім того, не факт, що потрудившись, ви отримаєте саме 20 %. Малоймовірно, що вам взагалі щось заплатять.
Повернемося у недалеке минуле – 4 роки назад. Тоді аналогічна "фірма" розташовувалася по вул. Самбірській, 3, приміщення колишньої АТП. Тексти оголошень, стиль прийому на роботу, навіть шаблонні репліки секретарки і "директора" - все залишилося те саме. Тільки декорації змінилися. Тоді вони реалізували сумнівної якості косметику вигаданого бренду "Брізар". Складається враження, що це одні й ті самі особи, які наживаються на праці людей. Окрім численних мобільних, тоді використовували телефонний номер 2 02 26. Цілком можливо, що зараз він належить приватній сторонній особі.
Куди дивиться міліція, податкова? Подібні дітища сучасних остапбендерів ростуть, як гриби після дощу.
Ще три місяці офіс на Гончарській орендувала псевдофірма, що пропонувала заробляти солідні гроші, не виходячи з дому. Все ніби і продумано до деталей: займаються виготовлення сировини, що ляже в основу натуральної косметики. Фірма нібито не має можливості купити заводське виробництво. Отже, вам слід придбати за 100 грн. активатор (невідомо, що входить у склад порошку в цьому пакетику, але Вас запевнять, що він абсолютно безпечний для здоров’я). Потім організувати в себе вдома підпільну фабрику по вирощуванню невідомо якої сировини. Ви купляєте молоко, висипаєте туди вміст "активатора", чекаєте тиждень, фільтруєте, сушите, знову висипаєте в молоко… Найцікавіше, що готовий продукт ( фільтрат) слід не приносити, а надсилати на адресу офісу поштою. І на завершення промивання мізків вам демонструють заманливу фінансову піраміду. Згідно з нею, вклавши 100 грн., отримуєте через 11 тижнів 1000, 200 – 2 тисячі і т.д.
Люди вірять і викладають свої кревні в надії швидко розбагатіти. Але всім же відомо, що дешевий сир лише в мишоловці. Зараз ця організація просто зникла з орендованого офісу. А з нею – гроші довірливих громадян.
Чому люди продовжують вірити аферистам – невідомо. Адже розпізнати механізм лохотрону не так уже й важко. Чи надіються на те, що на сторожі порядку в місті надійно стоїть доблесна міліція і сувора податкова? Чому ж тоді подібні аферисти продовжують діяти? Ці фірми неначе знаходяться в колі, окресленому свяченою крейдою, чи то пак, святим Доларом. Нічого не проникає в середовище їх існування. Навіть закон.
Переглядів: 13715
|
) не відмовився під старанне навішування лапші на вуха.Цікаво як там ті інші люди що сиділи за столом, невже повелися?
