 Сьогодні наше інтерв’ю з депутатом Львівської обласної ради Тарасом Курчиком
-Пане Тарасе, недавно до нашого міста приїжджала делегація з США, яку ви запросили. Чим зуміли зацікавити американців у нашому місті?
- Це були мої друзі з США, яких я залучив до меценатства в Україні. Вони відвідали різні організації і людей, котрі потребують допомоги. Спочатку ми побували в організації УТОС (товариство сліпих), товариствах інвалідів "Надія" в Дрогобичі та Стебнику, побували у церкві Св.Юра, де ведуться реставраційні роботи а також відвідали сім’ї, які потребують реабілітаційних засобів, щоб усе на власні очі побачити і зрозуміти, яка потрібна людям допомога.
(натисніть на фото для перегляду, всього 1 фото)
Ставши депутатом Львівської обласної ради, я побачив, що є багато людей, які потребують допомоги і підтримки. Однією з найбільш потребуючих верств населення є інваліди, або правильно кажучи - люди з особливими потребами. Я вирішив взятися за допомогу цим людям. Проаналізувавши ситуацію, зрозумів, що чи не найгострішою проблемою є інвалідні візки. І існує ця проблема вже давно. Уявіть собі, що інколи люди чекають роками, на ці, такі життєво необхідні для них засоби, засоби які їм конче потрібні, щоб пересуватися не лише на вулиці, але й у помешканні. Дехто ніби і має візок, але його термін експлуатації давно минув і пересуватись у ньому практично неможливо. Розумію, що з бюджету на це виділяються мізерні кошти але людям від цього не легше, тому необхідно було шукати підходи до вирішення цієї проблеми. Я поставив собі за мету вишукати усі можливості для того, щоб допомогти цим людям, які мали б мати найбільшу підтримку держави та на жаль, інколи мають її найменше.
У мене є багато друзів в різних країнах світу, тому й вирішив звернутися до них за допомогою для потребуючих, які мешкають у Дрогобичі та Стебнику.
Коли минулої осені був у США, кинув клич благодійності. Був дуже радий, коли через деякий час багато людей відгукнулися на моє прохання. Ще у вересні до міста прийшло 12 візків. Їх передав членам товариства "Надія" в Дрогобичі. Потім була ще одна поїздка за кордон – цього разу теж в США в м.Нью-Арк штату Нью-Джерзі, мав зустріч на парафії св. Івана Хрестителя, де настоятелем є мій хороший товариш о.Леонід Малков. Прибувши туди, я також мав декілька концертів і частину зібраних коштів з них пожертвував на різні хороші справи у своєму місті. Але разом з тим, як я вже казав, мене цікавило питання інвалідних візків. І так приємно, що люди почули клич до благодійності і закупили 100 новеньких інвалідних візків (!). Це дійсно щиросердечна пожертва на таку потрібну і важливу справу .
Радий, що сьогодні адресно отримують ці візки потребуючі люди у Дрогобичі і Стебнику. Адреси людей надаються з соціальних служб а також товариства інвалідів "Надія" у цих містах. На одній із сесій обласної ради, я розповів, що маю таку змогу ділитися цим даром благодійності. Отож, до мене звернулися мої колеги депутати і візки вже отримали потребуючі люди крім Дрогобича і Стебника в Бориславі, Трускавці, Золочеві, Сокалі, Городку та інших містах області. Навіть скажу більше, одного разу переглядаючи новини на телеканалі 1+1 я побачив сюжет як чоловік, інвалід з Києва, бідкався, бо у нього розламався візок і він вже довгий час ніяк не може його отримати, де б він не звертався. Тож я подзвонив на канал 1+1 з проханням дати його координати, щоб допомогти цій людині в його проблемі. Я задзвонив до пана Юрія а саме так звали цього чоловіка. Він був дуже вражений, коли почув що телефонують до нього з Дрогобича. На що я відповів: "Невже ви не знаєте, що найкращі люди живуть на західній Україні (сміється авт.)" Отож через 4 дні Юрій вже сидів у новому візку. А один візочок поїхав до такої ж потребуючої людини у Донецьк. Знаєте, про це все важко говорити. Хочеться, щоб ці люди ходили лише своїми ногами і щоб ці всі засоби їм не були потрібні.
- А скільки ж треба цих візків у нашому окрузі?
Насправді, це складне запитання. Одне скажу, допоки такі проблеми є, я хочу щиро цим людям допомогти. І хочу працювати так, щоб питання інвалідних візків у Дрогобичі та Стебнику було вирішено повністю а ці люди не страждали, роками думаючи, де їм взяти цей життево необхідний засіб пересування.
- Ви говорили, що меценати з Америки побували в УТОСі. Інваліди зору також можуть розраховувати на допомогу?
- Стараюся допомогти цьому товариству. Адже у цієї спільноти, яка об’єднала приблизно 354 члени з Дрогобиччини, Самбірщини, Старосамбірщини, Турківщини, Стебника, Борислава, Трускавця проблеми теж не одноденні. Наприклад, на сьогодні тут дуже гострою є проблема тифлозасобів. Йдеться про допоміжні засоби для незрячої людини –годинники, тискоміри, термометри, які облаштовані звуковим інформуванням, а також радіо, магнітофони тощо. Вирішив насамперед зосередити свої зусилля на наручних годинниках, в яких є сьогодні велика потреба. На рік у Дрогобичі УТОС отримує 1-3-5 таких годинників, на цілий район…(!) Звичайно ця проблема є не лише у цих вище названих містах, вона є у всій області. Отож, я знову звернувся про підтримку до своїх друзів в Україні і за кордоном. І от, за півроку уже вдалося закупити і передати УТОСу 55 годинників для незрячих. Частково допомогти фінансово. А також за останні 3 тижні закуплено і передано товариству 16 радіоприймачів. Звичайно, допомога з моєї сторони буде продовжуватися.
- Які у вас найближчі плани на ниві депутатської діяльності та розвитку благодійності ?
- Нещодавно до мене звернулись лікарі однієї з львівських лікарень з проханням допомогти у придбанні постільної білизни для цієї медустанови, бо ситуація критична. Вона, до речі, є критичною, як в Дрогобичі та Стебнику. Тому відразу перейнявся цією проблемою – сконтактувався з приятелями із Торонто (Канада), які запевнили, що допоможуть.
На травневі вихідні, вирушаю у Європу – буду у Празі, Мюнхені, Відні, де матиму зустрічі з благодійними організаціями, з якими вестиму мову про допомогу для наших міст.
Хочу запевнити читачів, що усіма силами старатимуся, допомагати і підтримувати наших Дрогобичан та Стебничан .
Отож, бажаю, щоб у цей Великодній період, в якому зараз перебуваємо, ми відчували надію а також, щоб мої краяни знали: є люди, які незважаючи на проблеми та нелегкий стан в країні, стараються працювати для своєї громади. Хай нам в цьому допоможе Господь!
Переглядів: 4368
|
Сьогодні наше інтерв’ю з депутатом Львівської обласної ради Тарасом Курчиком
"Ставши депутатом Львівської обласної ради, я побачив, що є багато людей, які потребують допомоги і підтримки..." 
Такі люди свою копійку добре рахують 
А от попіаритися за чужий рахунок, особливо перед виборами - завжди будь-ласка, та ще й в перших рядах 