Роздуми
|
Написав(ла) Оксана Каспрук
|
09.05.2012 |
Сьогодні ранок розпочався звично. Лише закриті держустанови та сивочолі ветерани, що поспішали в центр міста, вказували на те, що сьогодні День Перемоги. Як завжди, в цей день, на адресу ветеранів звучить безліч гарних слів. До привітань додається сто чи двісті гривень у вигляді надбавки до пенсії. А наступного дня про них забувають і починають згадувати аж через рік. Така вже наша буденність...
Важко усвідомлювати, що з кожним роком живих свідків Другої світової війни стає все менше, а ми – останнє покоління, яке ще бачить їх живими. Боляче чути про те, як вороже ставляться один до одного бійці Червоної Армії та вояки УПА, але ж хто, як не Ви, шановні ветерани, найкраще знаєте ціну людського болю, крові і страждань. Тут не важливо, хто на якому боці воював і чиї інтереси відстоював, у будь-якому випадку життя тоді цінувалось надто дешево. Ви пережили війну, дивились в очі смерті і пронесли по життю надію, що подібного більше не повториться. Та чи варто витрачати решту життя на образи і звинувачення? Перед Богом усі рівні і до зустрічі з Ним залишилося не так уже й багато часу.
У соціальних мережах можна натрапити на картинку, яка складається з двох частин. На першій частині зображено німецького солдата, якого тримає на мушці радянський вояка. Друга частина малюнку показує сьогодення: німець пенсійного віку приїздить на екскурсію в одну з країн Радянського Союзу і на вокзалі бачить старого діда, який просить милостиню. Це ті ж герої із першої частини зображення. То яка ж країна програла?
Шкода, що наступні покоління не змогли належно оцінити Вашого подвигу. Це стосується не лише України, а й всього пострадянського простору. Пробачте нас за те, що не змогли забезпечити Вам достойної старості. Хочеться побажати здоров`я, тихої радості і довгих років життя! Дякуємо за все, що Ви для нас зробили!
Переглядів: 3891
|