 Мені нерідко сняться віщі сни. Які обов’язково збуваються. В неділю наснився мені шановний Олексій Васильович (до цього він мені ні разу не снився). Тому я вже був цілковито впевнений, що невдовзі, доля зведе мене з паном Радзієвським у якійсь пригоді. Так і сталося. Але, щоби донести до Вельмишановних Читачів цю, щасливу для мене, мить, я повинен висвітлити подію з самого початку.
У вівторок в Дрогобичі вшановували Свято Героїв та 151-шу річницю з дня перепоховання Генія та Світоча Українського Народу- Тараса Григоровича Шевченка. Дійство відбувалося біля пам’ятника Великому Кобзареві.
Прийшов я на площу біля пам’ятника Шевченкові з міської ради. Де безуспішно намагався зустрітися з паном Коростильовим, першим заступником міського голови. Оскільки, напередодні, я розпочав чергове журналістське розслідування та зняв на відео один об’єкт, де холоднокровно та цинічно було вкрадено з бюджету міста мільйони гривень. (Мало віриться, що та злодійська афера могла відбутися без відома та прямої участі керівництва дрогобицької м/ради).
Тому, в понеділок я домовився з паном Коростильовим про нашу зустріч, у вівторок зранку. (Я хотів, щоби він прокоментував деякі деталі з цього приводу. Оскільки в мене є неперевірені відомості, що і проти нього та проти його підприємства "Доброта" також відкрито кримінальні справи. Тому я хотів, щоби він, або підтвердив ці відомості, або спростував їх).
Але шановний Олександр Михайлович у вівторок несподівано отримав короткотерміновий напад амнезії і не зміг пригадати нашу попередню домовленість про зустріч. Тому й відповідати на мої запитання категорично відмовився. Що ж, буває і гірше. Правда, таке трапляється рідше.
Після цього я попрямував до пам’ятника Тарасові Шевченкові. Я не став знімати виступи наших достойників (бо Вельмишановні Читачі вже напам’ять знають їхні палкі промови).Зате я зняв на відео, як працівники дрогобицького Народного Дому віддавали шану Тарасові Григоровичу та нашим Національним Героям. Зокрема, зняв, як красива дівчина декламувала поему Тараса Шевченка "Розрита могила". Це було дійсно хвилююче.
Після цього я вирішив підійти до шановного Олексія Васильовича, щоби спробувати тихенько, в кількох словах, домовитися з Олексієм Васильовичом про зустріч. (Оскільки я безуспішно пробую це зробити з тих пір, як Олексій Васильович обійняв відповідальну посаду голови міста. Задовільняюся тільки туманними обіццянками).
Я не бачив у цьому чогось неординарного, оскільки бачив, що п. Радзієвський спілкується з оточуючими.
Отже, я ввімкнув диктофон, тихенько підійшов до шановного Олексія Васильовича, легенько торкнувся його рукава та тихенько запитав, чи не можна його про щось запитати.
"Не можна", - доволі різко відповів мені п. Радзієвський. І тут позаду несподівано появилася пильна та метка чиновниця з міської ради та стала докоряти мені, що я, мовляв, проявив неповагу до Олексія Васильовича.
"Але ж і мені ніхто з них не віддає належної поваги", - пробував я захищатися.
"А за що тебе поважати?", - миттєво відреагував шановний Олексій Васильович. А потім пригнувся до мене і трохи (признаюся чесно) ошелешив мене фразою: "Пішов нах..р, ти".
Ви думаєте, вельмишановні Читачі, що слова пана Радзієвського викликали в моїй душі глибоку образу та справедливе обурення? Аніскільки. Бо слова, зронені Олексієм Васильовичом, я сприйняв, як своєрідну оцінку своєї громадсько-політичної діяльності. Значить, я труджуся для Українського Народу недаремно.
Після цього я заховав диктофон з дорогоцінним скарбом (вікопомним висловом шановного Олексія Васильовича) до кишені Але, зразу ж, збагнувши, що пан Радзієвський перебуває "в ударі", я похапцем почав діставати його знову. (З наміром трішки розговорити шановного Олексія Васильовича).
Але, пильна чиновниця м/ради повисла на моїй руці і не дала мені цього зробити. Принагідно, звернувши увагу голови міста, що я записую нашу розмову.
А сьогодні, в ніч проти свята Вознесіння, мені знову наснився шановний Олексій Васильович. (Чесне слово). Але вже він був разом із Президентом України, шановним Віктором Федоровичом Януковичом.
Це заставило мене трохи задуматися- до чого би це? Тож я тепер в очікуванні чергової пригоди. Вже- на вищому рівні.
Ту інформацію, про яку я згадував вище (розкрадання комунального майна у особливо великих розмірах та відкриття з цього приводу кількох кримінальних справ) я оприлюдню, разом з відео, орієнтовно через місяць. Наразі, я не маю права цього робити.
Зараз я веду також журналістське розслідування з приводу стану доріг м. Дрогобича та Дрогобицького району. А також з приводу долі коштів, виділених з метою ремонту цих доріг. Цю інформацію я опублікую раніше.
Я знаю що і сайт ДІ буде впритул займатися цими справами. Так що, слідкуйте за перебігом цих справ на сайті ДІ.
З повагою до Вас, Тимофій Хащівський.
Слава Україні! Героям слава!
Переглядів: 11642
|
Не захоплююся Радзієвським, тим більше Коростильовим. Але коли таке дурне ліпить із себе журналіста і Джеймса Бонда, то навіть найліпший задум перетворюється на посміховисько. Чоловіче, дай собі спокій, ліпше сиди собі і далі в Лішні за чаркою. Ти не журналіст. Підлікуйся і почни нарешті працювати! 
