 9 засідання дискусійного клубу розпочалось ушануванням хвилиною мовчання світлої пам`яті Зенона Філіпова – відомого фотографа, автора книги "Мистецтво дрогобицької фотографії". Цього дня на розгляд було представлено дві теми: "20 років газеті "Тустань" та проблеми свободи слова на Дрогобиччині", а також "Футбольні проблеми Дрогобича та регіону". Зачепили і третю тему, найбільш "гарячу" і стосувалась вона мовного питання.
(у статті 1 відео)
...Та спершу про мову
На засіданні були присутні люди, які їздили до Києва пікетувати Верховну Раду проти
прийняття мовного закону. Вони коротко поділились своїми враженнями. Святослав Сурма зазначив, що перед від’їздом був мітинг у Дрогобичі, але, на жаль, він був надзвичайно малочисельним. Здавалось би, така важлива тема для кожного українця, але люди просто "охололи". У Києві ж усі відчули піднесення, але коли дізнались, що закон уже прийняли – виникло таке враження, що нас використали. Мабуть, таке рішення було вигідним для всіх - і регіоналів, які тепер можуть сміливо сказати, що вони виконали свою обіцянку, і опозиція буде стверджувати, що боролась разом із народом, але не змогла нічого зробити, бо не має належних повноважень. У Стрию розпочинаються масові акції протесту. Михайло Ваврин підтримав думку Святослава Сурми, зазначивши, що йому прикро через те, що у Дрогобичі автобус із людьми, які їхали до столиці, на годину затримали наші правоохоронці. Прикро і те, що з Дрогобича не вдалося зібрати повний автобус - залишилось 11 вільних місць. Михайло Задорожний також мав змогу побувати в Києві, депутат звернув увагу на те, що проблема не в Колісніченку і Ківалові, а проблема у нас самих. Про це свідчить низька активність дрогобичан і, зокрема, самих народних обранців. Та найбільш образливим було те, що опозиціонери, які мали відстоювати свою позицію у парламенті, навпаки провокували демонстрантів на конфлікт із "Беркутом".
Свобода слова – міф чи реальність?
Повертаючись до вищевказаних тем, варто зазначити, що експертами із проблем свободи слова виступили головний редактор видання "Нові Горизонти" Олександр Магльона, керівник центру громадських експертиз Дрогобиччини Олег Косик та керівник інтернет-ресурсу "Дрогобич Інфо" Максим Федис. Першим доповідав Олександр Магльона, який із власного досвіду зазначив, що газета, яка повинна щось нести читачам, не має прислуговуватися владі. Не може журналіст "накидуватись на амбразуру" знаючи, що у нього немає ніякої опори та захисту. Вибори, які нас чекають є вирішальними, тому з боку мас-медіа будуть величезні авнтюри.
Олег Косик поділився думкою про те, що люди збайдужіли під тягарем побутових проблем. А засоби масової інфромації мають брати активну участь у "пробудженні" громадськості. І журналісти, і політики мають бути відповідальними за ті речі, які вони говорять вголос. Основна вина за те, що відбувається у нашій державі, лежить саме на журналістах.
Як слушно висловився керівник інтернет-ресурсу "Дрогобич Інфо" Максим Федис: Свобода слова є, але немає розуміння того, що не всі її належно сприймають. Інтернет – це глобальна річ, тому тут не можна проблеми свободи слова розглядати у регіональній площині. Він включає в себе і соціальні мережі, де ніхто не відслідковує достовірність інформації. На мою думку, свобода слова – це можливість кожного бути почутим.
В. Кондзьолка висловився, що свобода слова – це елемент формування суспільства. Зараз яку б викривальну інформацію не розповсюдили журналісти, вона не зробить належного впливу. Це проблема громадськості.
Отож, свобода слова існує до того часу, доки існує свідома громада і, в той же час, демократичне суспільство не може існувати без свободи слова, яка є показником його розвитку.
Футбольні проблеми Дрогобича та району
Наступна тема стосувалась футболу як міста, так і регіону. В якості експертів виступили Хосе Турчик, Василь Кобільник та Володимир Вата.
Як відомо, Дрогобич втратив і стадіон, і команду попри те, що інтерес до цього виду спорту не зникає. Хоч футбол у Дрогобичі переживав і злети, і падіння, зараз цей вид спорту перебуває, так би мовити, у "ямі", з якої дуже важко вибратися. - зазначив Хосе Турчик. Основна проблема полягає в економічих проблемах міста. Якщо раніше кожен завод чи підприємство мало власну футбольну команду, то зараз утримати команду може лише людина, яка фанатично любить футбол і володіє відповідними ресурсами. 1990 – 1993 рік був найбільш вдалим для дрогобицького футболу. Згодом команда "Галичина" просто зникла через брак фінансування. Разом із зникненням команди зник і інтерес до самого міста як регіонального футбольного осередку. Та позитивом є те, що вслід за містом, футбольну естафету підхопив район - і досить успішно.
Цікавою інформацією поділився корінний дрогобичанин і футбольний фанат, 80 – річний Володимир Вата. Виявляється, зараз ми звинувачуємо і владу, і міського голову, зокрема, у тому, що стадіон перебуває у жахливому стані. Та 1989 року, з ініціативи Олексія Радзієвського, було збудовано східну трибуну. Чому ж зараз Олексій Васильович не зміг довести все до пуття? Мабуть, роки вже не ті...
У районі ситуація зовсім інша. І байдуже, що на імпровізованих стадіонах пасуться корови. Футбольна команда є майже у кожному селі, та й меценати знаходяться, то серед депутатів (12 депутатів районної ради спонсорують футбольні команди), то серед бізнесових кіл. Наш район має найбільшу кількість команд в області. На цей сезон заплановано 22 гри серед команд району. Найбільшою проблемою є перевезення команд.
Переглядів: 3814
|
