Роздуми про голодомор |
Новини | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
21.11.2008 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Боляче бачити, як на трагедії мільйонів людей окремі особи піднімають собі авторитет, використовуючи голод 30-х років у якості опорної точки своєї політичної діяльності.
Насамперед, геноцид - це винищення окремих груп населення за расовими, національними чи релігійними мотивами. А голодомор - це штучний голод, організований у величезних масштабах злочинною владою проти населення власної країни (визначення взяті із тлумачного словника). Тобто, різниця суттєва. А вмирало тоді населення не однієї України - крім українців голодували білоруси, росіяни і казахи. Кількість загиблих у нас тепер часто "змінюється". На Заході діаспора випускає плакати з цифрами 7, 8, 10 мільйонів. Ющенко в одній із промов озвучив цифру в 15 мільйонів. У школі "прогресивні" вчителі називають подекуди навіть 16 мільйонів. Згідно ж даних світових науковців, у всьому СРСР загиблих було 7-8 мільйонів - з них 3,2 мільйона в Україні, 1,5 мільйона на Північному Кавказі, 1,5-2 мільйони у Казахстані, 1 мільйон на Поволжжі, 200-300 тисяч у Центрально-Чорноземному окрузі і решта у Західному Сибірі і на Далекому Сході. У загальному по всьому СРСР тоді недоїдали 50 мільйонів людей. Відносно тогочасної владної верхівки: Сталін і Берія були грузинами, Чубар (голова Ради народних комісарів) і Косіор (перший секретар ЦК Комуністичної партії України) українці. Тому важко повірити у "московський терор" чи "російський комуністичний режим" як у винуватців тих подій. Саме наші, українські номенклатурники старалися перевиконати плани продзаготівлі. Для прикладу, коли Косіор пропонував вкотре збільшити плани поставок, Сталін йому відмовив - їхня переписка збереглася до наших днів. Є ще багато документів та свідчень, та вони не сильно афішуються - адже теперішній проамериканській владі вигідно настроїти народ проти Росії, зробити з Росії зовнішнього ворога. Зокрема, у листі Кагановичу від 11 серпня 1932 року Сталін писав "Поставить себе целью превратить Украину в кратчайший срок в настоящую крепость СССР, в действительно образцовую республику. Денег на это не жалеть." - а у ніякому підручнику історії такого не прочитаєш. Рік тому, у 2007, Генеральна конференція ЮНЕСКО, вшанувавши пам’ять мільйонів загиблих від голоду 30-х років, незалежно від їх національністі, відмовилася проте визнати цю трагедію геноцидом українського народу. Хочемо ще пригадати, що Катерина Чумаченко-Ющенко (теперішня дружина Президента) зробила собі кар’єру, працюючи в комісії Конгресу США по розслідуванні голодомору. Тепер все, що стосується її тодішньої діяльності у Білому Домі, є державною таємницею США. А сам Ющенко трагедію голодомору старається перевести з політичної площини у площину етнічну, національну. І саме з початком президенства Ющенка розпочалася канонізація голодомору в Україні і одночасно кампанія по реабілітації націоналістів, що співпрацювали з гітлерівцями під час Другої Світової війни. Одночасно у всіх злочинах і гріхах влади СРСР звинувачуються росіяни. Задумайтесь, кому окрім Америки це вигідно? Нарешті, Ющенко запропонував ще й закон про кримінальну відповідальність за заперечення голодомору як геноциду. Що це, як не повернення до тоталітаризму, коли за непідтримку офіційної позиції влади садили чи вбивали? Декілька місяців тому у Києві, у колишньому музеї Леніна (нині дім України) відкрито експозицію про голодомор. Відкрито Інститутом Національної Пам’яті (створений по ініціативі Ющенка). Якщо раніше школярів примусово приводили сюди слухати розповіді про Леніна, то тепер заставляють відвідувати цю виставку (навіть привозять автобусами з інших населених пунктів). Це й же інститут розробляє нові підручники з історії України. Як бачимо, часи міняються, та не міняються методи - будь-яка влада переписує історію по-своєму, і штучно насаджує ідеологію. Різниця лише в тому, що раніше ідеологія була комуністична, а тепер націоналістична. Ми шануємо пам’ять загиблих, та ми не віримо сліпо у те, що кажуть з екранів чи пишуть на шпальтах газет. Переглядів: 8073
Додати коментар
|
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6070 днів)