 Два роки тому під назвою "100 кроків околицею міста" був опублікований мій репортаж щодо чистоти в Дрогобичі, тобто культури життя мешканців міста. Тоді читачі змогли побачити засмічене узбіччя вулиці Северина Наливайка. Деяка реакція тодішньої влади Миколи Гука не забарилася – "стометрівка" скоротилася до десяти метрів. І на тому, як кажуть, спасибі, але суть не змінилася – дрогобичани дуже люблять залишати сміття там, де заманеться.
(натисніть на фото для перегляду, всього 24 фото)
Фото 2, фото 3, фото 4, фото 5, фото 6, фото 7, фото 8, фото 9, фото 10, фото 11, фото 12, фото 13, фото 14, фото 15, фото 16, фото 17, фото 18, фото 19, фото 20, фото 21, фото 22, фото 23, фото 24.
Проведенням своєрідного рейду сьогодні нікого не здивуєш – всі ми щодня спостерігаємо подібну поведінку оточення, а оскільки мовчимо і не звертаємо уваги на це (в т.ч. не штрафуємо), значить всіх ця ганьба задовольняє. Тільки таким ходом Дрогобич не те, що у Європу не потрапить, а навіть від сорому не згорить. І не потоне. Ну, хіба що провалиться у шахти стебницького "Полімінералу" від несподіваного землетрусу. Але я з таким станом речей змиритися не можу. Пропоную переглянути декілька "цікавих" фотографій, зроблених мною цього тижня.
Отже, дрогобицькі ями у фоторепортажі – на відтинку дороги пл. Злуки – вулиця Гайдамацька. Тут "красуються" не тільки сумнозвісні ями на дорозі, але й відкриті люки каналізаційних колекторів. Металеві кришки давно покрали злодії і здали у пункти прийому металобрухту. Покрали не тільки це, але й чималий відрізок залізничної колії, що сполучав із залізницею такі підприємства, як колишній завод побутової хімії (нині – ДРОФА), колишнє підприємство "Сільгоспхімія", колишню продуктову гуртівню "Львівхолод". Щоправда, крадії металу на цьому не зупиняються. Можна спостерігати, як віднедавна на вулиці Стрийській любителі легкої наживи розпочали активно розкрадати металеву огорожу стадіону. Але ніхто злодіїв не збирається на цьому зупинити. Тому вважаю за доцільне припинити функціонування в Дрогобичі різних приватних пунктів прийому металобрухту, адже сьогодні, на двадцять першому році широкомасштабного розкрадання України про який металобрухт може йти мова? Чи не про той, на якому нагріли руки спритні "бізнесмени", що швидко збагатилися на порізаних станках дрогобицьких заводів? Зауважте, ніхто з них не був притягнений до кримінальної відповідальності за прийняту у злодюг бронзову меморіальну дошку Бруно Шульца, покрадені ці ж каналізаційні кришки. Основне у них – швидко і легко збагатитися, а совість і мораль для них – невідомі поняття.
Ще "цікавіші знахідки" можна виявити, коли помандрувати у ліс, що починається одразу за містом по вул. Івана Франка. На польовій дорозі – купи будівельного сміття, і навіть купа застиглого асфальту, яким латали ями на дорогах. Невже дороги в Дрогобичі так гарно залатали, що машина гарячого асфальту виявилася зайвою? Якби ж то!.. Ну, а у лісі мандрівника чекає ще одна "приємність" - купи сміття, залишеного відпочивальниками. Тільки от хто за ними має тепер це сміття прибирати? Думаю, якщо в Дрогобичі і районі діятимуть контролери, що слідкуватимуть за порядком, то стане набагато чистіше. Наприклад, залишить людина по собі сміття у лісі (парку) чи вкине на тротуар недопалок – заплатить штраф у розмірі 1000 гривень, з яких 30% згодом отримають ті ж контролери.
Залишилося останнє: хто повинен карати порушників, крадіїв і охочих легкої наживи за рахунок громади міста, тобто займатися своєрідним виховним процесом, якщо санстанція, прокуратура і інші правоохоронні органи мовчать?
Переглядів: 5951
|
Два роки тому під назвою "100 кроків околицею міста" був опублікований мій репортаж щодо чистоти в Дрогобичі, тобто культури життя мешканців міста. Тоді читачі змогли побачити засмічене узбіччя вулиці Северина Наливайка. Деяка реакція тодішньої влади Миколи Гука не забарилася – "стометрівка" скоротилася до десяти метрів. І на тому, як кажуть, спасибі, але суть не змінилася – дрогобичани дуже люблять залишати сміття там, де заманеться.
