 Історія падіння восьмої школи. Так напівсерйозно, а напівіронічно найменувала свій виступ вчителька з СШ І – ІІ ступеня міста Дрогобича Ольга Білецька. Починаючи від початків незалежності України і закінчуючи сьогоднішнім днем. Починаючи від Мирослава Глубіша і закінчуючи Олексієм ІІ.
"Злий геній" восьмої школи – пан Фурдин, який встиг побувати у Дрогобичі на різних посадах, в тому числі був і в.о. мера міста. Але, на лихо, занесло його в школу № 8. "Полетіли" знамениті шкільні майстерні, каже вчителька, кваліфіковані спеціалісти почали покидати школу, кількість дітей почала зменшуватися, бо батьки вирішували давати своїх чад в інші навчальні заклади. Та школа вистояла і готова до боротьби і зараз, коли проти неї влада міста на чолі з Олексієм Радзієвським та Петром Сушком обрушили важку артилерію.
Історія падіння. Вже не восьмої школи, а влади Дрогобича – починаючи від міського голови і закінчуючи довготривалим очільником дрогобицького відділу освіти Петром Сушком. Які слова падали на адресу цих двох осіб, можете здогадатися. Скажемо лише, що обговорення теми освіти в Дрогобичі, планованих громадських слухань з приводу "оптимізації" дрогобицьких та стебницьких шкіл проходило у четвер, 7 березня, під час ХХХІІ засідання Дискусійного клубу Дрогобича.
Експертами виступили знані в Дрогобичі громадські діячі – Олександр Магльона та Святослав Сурма. Повний виступ Святослава Сурми подаємо окремою публікацією, натомість Олександр Магльона зосередив свою увагу на майбутніх громадських слуханнях з питань освіти. "Наскільки ця "оптимізація" є виправданою, прозорою, зрозумілою для тих, хто попав під неї?" – риторично запитував експерт і зауважив, що "за останні десять років в Дрогобичі не проводилися громадські слухання, а ті, що проводилися – це швидше профанація, ніж фаховий підхід до проблеми". Розповів пан Олександр і про зустріч так званої "робочої групи", на якій першу скрипку грала "група підтримки" пана Сушка та інших чиновників від освіти. Від себе додамо, що прикро писати про плазування тих вчителів, які заради збереження власної шкіри готові "вчити уму-розуму" своїх колег, яких мають намір "оптимізувати". "Приходьте до нас, подивіться, як потрібно працювати" – всі ці казочки а-ля Дід Панас добре знайомі нам не те що з кучмівських, а й з радянських часів…
Після виступів експертів посипалися запитання та висловлення власних думок. Святослав Грабовський, Хосе Турчик, Василь Лялюк, Володимир Ключак, Валерій Каленюк-Краковецький, Богдан Гринчишин, Анатолій Власюк, депутати Михайло Ваврин та Юрій Яцків – кожен мав можливість висловити свою позицію. Кому вигідна така "оптимізація"; хто винен – Міністерство освіти Табачника чи все ж дрогобицька влада; яку користь матиме від укрупнення шкіл університет; малоініціативність та "непедагогічність" дрогобицьких чиновників від освіти; інертність дрогобицької громади; ставлення депутатів до освітніх проблем як до другорядних – це приблизний спектр тем, які обговорили на Дискусійному столі. Якщо коротко, то тези виступів такі: "оптимізація" вигідна не місту, а конкретним людям та "кланам", які "поклали око" на майно та землю навчальних закладів; вина за те, що відбувається, повністю лежить на дрогобицькій владі, а Міносвіти чи львівські чиновники тут ні до чого; університет претендує на стадіон та приміщення школи; громада не готова рішуче виступити на захист прав та свобод, а якщо такі виступи й відбуваються, то вони є спорадичними і їхніми організаторами та учасниками є ті суб’єкти, чиї права влада занадто сильно вже ущемляє; в бюджетній чи земельній комісії зосереджено найбільше депутатів, тоді як в освітній лише четверо, з них один інспектор міськво і одна директор школи.
Дискусія набрала гостроти, коли до неї приєдналися вчителі СШ І-ІІ ст. № 8 на чолі з в.о. директора школи Наталією Чайковською. І директор, і згадувана вище Ольга Білецька, котра найдужче постраждала від директорування пана Фурдина, і вчителька Віра Гнатів, і інші вчителі висловлювали свою позицію, яка зводилася до незгоди із закриттям цієї школи. До речі, нещодавно мер міста Олексій Радзієвський побував в навчальному закладі, як то кажуть, "кинув оком" та оцінив справжню вартість і споруди, і землі біля неї, так що вчителі усвідомлюють: боротьба не буде легкою. Інформаційна атака через газети, радіо, телебачення має на меті сформувати викривлене уявлення громади міста про школу як неперспективний та малопривабливий заклад, якого треба чимшвидше позбутися і від цього буцімто виграють усі. Але школа не збирає здаватися, хоч вчителі ще не знають, яких підстав та підніжок можна чекати від влади. Адже скоро завершиться конкурс на посаду директора і не виключено, що влада попробує поставити свого, слухняного, який покірно виконає забаганки щодо "оптимізації".
"Міськвно – це внутрішнє закрите середовище, яке не генерує ідей і гальмує розвиток… В Дрогобичі немає ні гуманітарної політики, ні національно-патріотичного виховання", – підвів жирну риску під дискусією депутат-батьківщинівець Михайло Ваврин. Олександр Магльона додав, що "влада Дрогобича не терпить перспективних людей, які мають інший погляд". Зауважимо, що замість "Дрогобича" можна спокійно поставити "Трускавця" і правильність тези ще дужче посилиться.
Олександр Магльона висловив припущення, що влада попробує маніпулювати, щоб громадські організації не змогли провести громадські слухання, але навряд чи це їй вдасться. Хоча "є небезпека реваншу, бо влада не любить, коли громада дає їй ляпас", зауважив експерт. Неначе вирваною з потойбіччя, нереальною та фантастичною виглядала інформація про стан освіти в Калуші – місті, про яке надто часто говорять дрогобичани, беручи за приклад, але нічого не роблячи, щоб і дрогобицька влада була на такому ж рівні, як в Калуші.
"В площині кожного конфлікту шукайте чиїхось приватних інтересів", – ця мудра сентенція з вуст Олександра Магльони якнайкраще відповідає ситуації із "оптимізацією освіти по-дрогобицьки". А громадський діяч Богдан Гринчишин був більш конкретним: "В Дрогобичі, як і в Україні – проблема в одній людині. Владі впадають в око певні будівлі – так у 1998-2002 було з бальнеологією, так тепер є з восьмою школою". "Є дружні сімейні зв’язки між сім’ями Радзієвських і Скотних. Корумпована схема діє і буде діяти", – дещо недипломатично завершив свою думку пан Гринчишин. Громадський діяч висловив побоювання, щоб влада не вихолостила зміст майбутніх громадських слухань і в такому побоюванні є раціональне зерно. Та Святослав Сурма (один з ініціаторів проведення громадських слухань) залишається оптимістом, хоча й розуміє, що резолюція громадських слухань та рішення депутатського корпусу можуть бути прямо протилежними за змістом і нема на то ради.
Як зауважив депутат Михайло Ваврин, ще не все втрачено. Є 28 депутатів, які підтримують поіменне голосування. А власне поіменне голосування є тим дієвим механізмом, яке зможе зробити владу на місцях прозорою. Бо якось дивно, що опозиція ("Свобода", "Батьківщина", "Фронт змін", "УДАР" та інші) блокує трибуну Верховної Ради, аби досягти прозорості в справі голосування, а представники тих же політичних сил на місцях ловлять рибку в каламутній воді колективної безвідповідальності.
А тим часом восьма школа в Дрогобичі готується до Дня Європи. Не виключено, що намагання окремих корупціонерів вхопити ласий шматочок дрогобицьких землі та майна буде висвітлено і на європейському рівні. Чи зможуть сказати панове Радзієвський та Сушко фразу "ці руки чисті"? Хоча казати можна багато. Вже був один, що таке заявляв.
Отже, закриття шкіл в Дрогобичі та Стебнику з гарячої війни переросло у війну холодну. Перемир’я мудрі стратеги використовують не тільки для відпочинку, а й для інших цілей. Переможе дрогобицька влада з відділом освіти восьму школу чи ні? Результат багато в чому залежить від стратегії керівництва…
Переглядів: 6602
|
