Через негаразди із здоров'ям прийшлося мені відлежати майже 2 тижні в Дрогобицькій міській лікарні в терапевтичному відділі. Не знаю, як лікують в інших лікарнях України, бо не приходилося там лежати, але тут як кажуть "Прости Боже і сохрани!" Чудеса починаються тут як тільки заступаєш на поріг лікарні.
Привезли мене вночі, то й перше питання у приймальному покої було "І вже не могли дочекатися до ранку?", бо не доли бідолахам виспатися тут же на розкладеному дивані, на подушках і перині. А що мені було робити, якщо конав я з високою температурою один в квартирі, задихаючись від кашлю, боявся, що не дочекаюся того ранку. А коли вже привезли, то спасайте, однак не безкоштовно, а за гроші. Нарешті помістили в палату... Палата холодна, більш нагадує хлів, та і там тепліше.
Уста пересохли від температури, хочеться пити. Я до крану - та де, умивальники є, але з кранів (як виявилося потім) всюди познімали познімали "баранчики", кран тільки один на весь поверх у кімнаті де миють ноги і вмиваються вранці, ну і ще в їдальні. То ж я як примара пішов, ледь ноги потягнув, шукаючи води, щоб змочити уста. Санітарка кричала у слід, щоб не вештався по коридору, бо всіх би розбудив, а я ледь свідомість не втрачав у пошуках води. Зате медична сестра наздогнала мене зі словами дати 10 гривень на доброчинність лікарні, які потім віддають лікарю. А за яку доброчинність? Мене навіть не спитали, чи я ще дочекаюся ранку тут в лікарні, бо аптека закрита, і нікому мені було бігти по ліки в центральний корпус.
Вже з ранку почали мене обстежувати. Ставили системи, брали аналізи. Так пролежав я 2 тижні... До мене ніхто не приходив, не відвідував, бо живу сам, пенсіонер, дітей тут нема. Обходився якось сам. Відносно харчування, то хворій літній людині не дуже і їсти хочеться. Але збентежило мене одне - порядки в їдальні у відділенні. Санітарка роздає їсти хворим, а позаду, в приміщенні роздаточної готується стіл, великий стіл, складений із 2-х чи то 3-х столів, на який ставляться різноманітні наїдки, ну і звичайно, картопля, ота нещасна картопля, що дають хворим, то хворим ну по 2 столових ложки на тарілку, а там просто застілля, на яке збираються всі медсестри і санітарки відділу, не дочекавшись, що хворі поїдять. Потім, особливо, якщо то обід або вечеря, гелгіт того застілля чути ще досить довго по поверху, не дивлячись, що в палатах лежать хворі люди, а при потребі і не докричишся нікого з персоналу, хоч вмирай.
"Набравшись здоров'я", я повернувся додому. Але чую, що ще довго буду, відходити від тої лікарні. Ось так я лікувався... Може хтось краще, поділіться своїм досвідом. Можливо тільки мені так не повезло лікуватися у нас в лікарні в терапії?!Не знаю, як і кому, а мені таке лікування обійшлося в добру копійчину. Зо 2 місяці буду сидіти вдома на хлібі і воді.
Переглядів: 25576
|