На Дрогобиччині шукають спадкоємця американської спадщини Івана Лужецького |
Новини Дрогобицького району | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
09.11.2013 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
У с. Медвежа Дрогобицького району нещодавно випливла на перший погляд типова міфічна історія про успадковані статки від американського родича. Та, схоже, у цій історії нашумілий міф таки втілений у реальне життя, - повідомляє газета "Франковий край".
Днями мешканець села Степан Лужецький отримав листа від Спеціалізованого об'єднання адвокатів з іноземних справ. Ця поважна структура інформувала, що розслідує справу про спадщину померлого Івана Лужецького, який народився у Медвежі 1893 року. 1910 року емігрував до Америки. Відомо, що був одружений з Анною з села Купчинці. За кордоном у нього народилося троє доньок. Із скупих відомостей листа зрозуміло: за океаном "чекає" спадок, залишається розшукати медвежанського спадкоємця. Степан Лужецький родинну спорідненість з американським родичем заперечив, про такого ніколи не чув. Та й достеменно свого роду по лінії батька не знає, бо виростав при вітчимі прізвище якого було теж Лужецький. Не відає адресат листа й того, хто з його односельчан може доводитися щасливим родичем емігранта. Розпитати нема в кого, бо самого 80-річного Степана Лужецького уже зараховують до старожилів. Людей у селі, які могли б хоч щось підказати, залишилася маленька жменька. Усі вони губляться у здогадках і лише знизують плечима на те, хто з медвежан має кровне право удостоїтися американського спадку. Як розповідає дослідниця історії села, автор книжок про Медвежу, голова місцевого осередку "Просвіти" Марія Гриник, медвежани фігурували у всіх еміграційних хвилях. Траплялися випадки, коли вони самі чи їхні нащадки приїжджали у село, цікавилися своїм родовим віттям. Були й такі, які не відновлювали жодних контактів з прабатьківщиною. У цій справі, певна Марія Гри ник, пошук у правильному напрямку можна було б скерувати на підставі церковної реєстрації, однак тогочасна документація у селі, на жаль, не збереглася.У нагоді стали б сімейні родоводи. Та і їх - катма. Цікавість достеменно знати все про свій рід поки що в наші духовні пріоритети не увійшла. Тому ми впрограші перед іншими націями. Скажімо, японці такій генеалогічній головоломці дали б раду сходу, бо відомі у світі не лише високою освіченістю і передовими комп'ютерними технологіями, а й тим, що знають свій рід до шостого коліна. Складається так, що натрапити на слід людини, яка народилася у Медвежі 120 років тому, та ще й довести з нею кровну спорідненість, не просто. Справу ускладнює і такий факт: родин Лужецьких у Медвежі назбирається з добрий десяток. Багато представників цього прізвища мешкає поза межами села. Тож під чиїм генеалогічним деревом "закопана" заокеанська спадщина - поки що залишається загадкою. Розкрити інтригу до снаги усім, хто є носієм цього питомого медвежанського прізвища. Найпевніше, у темний лабіринт пошуків пролити світло могли б архівні відомості. Навіть "не відкопавши" там американської спадщини, - збагачення гарантоване. В архівах можна почерпнути глибокі знання про родовідну лінію. А таку інформацію у всьому світі теж іменують скарбом, щоправда духовним. Переглядів: 5653
Додати коментар
|
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6060 днів)