Загинув дрогобичанин Іван Ісик

Він так не хотів, аби відео про його муки у госпіталі бачили рідні: казав "Не показуйте цього Мамі, бо вона досі думає, що я у Києві на заробітках. . . "

Земля йому пухом. Хай спочине в спокої навіки вірний своїй країні. Мученик котрий несе на своїх плечах гріхи таких як оті котрі сидять сьогодні у верховній раді і в дрогобицькій міські раді.  
Нічого, всім воздасться . . . так говориться у Святому Писанні. . .

Хлопці з АТО!  
Як можна допустити, щоб тіло вашого побратима зустрічав Метик! Чи ви не розумієте, що цим самим він плює не тільки на громаду, на вас, які захищають наші життя, але і мертвих, що віддали ці життя за нас із вами?

Схаменись іудо, причому тут Метик. У людей горе, а ти особисті амбіції, чи не з Турки ти хлопче? ? ?

Якраз через таких як метик-ця дитина в домовинi

Іван Ісик загинув за нас всіх! Ми сидимо в теплі, строчимо свої нікчемні коментарі, і не знаємо, що таке війна, що таке похоронити сина  
Слава Герю! Герої не вмирають!

Сегодня прощались со своим товарищем Ваней.  
 
Он был и на майдане, возле профспилок, помогал варить есть. Ездил в захваченый Донецк, где на него набрашивались звери из-за того, что он плохо говарил по-русски.  
 
Он был верующим. Когда он ехал с "Айдаром" в Металлист, я у него спросила: "ты будешь стрелять? ", на что он сказал: "это последнее, что я сделаю".  
Шакалы из батальона "Русич" под флагами Украины подло расстреляли бойцов Айдара.  
 
Нам сказали, что Ваня умер, но через пару дней появилось видео с допросом раненого, побитого, обгоревшего побратима.  
 
Ваня верил, что Бог все может, а в тот день и я в это поверила. .  
 
Но звери из ополчения после интервью долго издевались над ним, а потом застрелили. . его труп находился у сепаров , около месяц.  
Как сказали, его убили потому, что он так и не захотел говорить то, что они из него пытались выбить. Ваня, ты для меня Герой! И как ты сказал, на все воля Божья. . .  
 
Этот человек не хотел воевать, но он стал настоящим Воином.  
 
Я горжусь, что знала его. Он так и не предал свою страну и камрадов. Герои не вмирають! !  
 
Лада Матвиенко

Провести всеукраїнський референдум про відокремлення в теперішніх межах Даунбасівців, вони ц дауни не варті щоб за них вмирали наші хлопці. Кращі вмирають бо диванні тільки біля компа. Співчуття Родині Героя!

Сказав тох, хто і є (! ! ! ! ) "диванним героєм" і сам біля компа воює! ! завжди! ! Та ще й у Рашен федерейшин сидить. . . .  
А герою (справжньому! ! ) - Івану - вічна пам''ять! ! ! ! ! ! ! !

Останнє відео допиту youtube. com / watch? v=1e4_7IXQ7tQ

Слава Герою! Хай Бог поможе йому

Коли ми ходимо своїми ногами- це Бог носить нас на руках. Коли душа наша ридає над вже пам"яттю незнайомих людей- залишається твердо сподіватися на те, що непродажними будемо, не дешевими, а- справжніми. Щоб всім, хто довкола кожного, і кожному- у всіх, кохалася Україна. Так нас є багато, і так нас мало у порівнянні зі світом, що втрата когось одного- це лише біль земний, скроплений не тільки сльозами з очей, а й нинішнім дощем з небес. Ми всі колись зустрінемось там, у потойбіччі. Але пам"ятаймо одні про одних тут- на землі. Допоки світу і всесвіту, допоки очам недосяжні горизонти буття, бо однаково всеперемагаючою є вічність, тому що вічним є час. І у Царстві, і над Царством, але під одними для всіх поколінь Небесами! Спочивай, Душе- така юна втрата незабутня!

Герої не вмирають!

траур трауром, а океан пітарди пускає і дико кичить. Мо тра коктельчиика?

мене не беруть нігде через групу 1. Готовий . Післяґ майдану контужений і поранений. Візьміть. . . . . . . . . . . . . .

Подивився інтервю на ютубі. Хороший був хлопець. Побільше б таких. Може і добре нам жилося б. Вічна память герою.

Пане-добродію, Ви, скоріш за все, або служили не у тих, або вислуговувалися не перед тими. Таких, з подібною до Вашої, ситуацією, - тьма. І, як не прикро, жодна з усіх революцій, їхніх сподівань навіть не посунула на сантиметр.

Я русский из России. Украина, прости нас. Иван-настоящий герой. Я впервые увидел его на кадрах, где сепаратюги из засады расстреляли колонну Айдара, и где Иван просил воды, а ублюдки-террористы стояли вокруг и издевались над умирающим. Я тогда думал, что Иван скончался на поле боя. Но совсем недавно я увидел в сети видео этого бандитского прихвостня Грэма Филлипса, где Иван отвечает на его вопросы в больнице Луганска и держится достойно, отстаивая Правду. Скажите, Иван скончался в этой больнице? Еще раз простите, украинцы, что мы допустили такую мразь к власти в России, которая полностью затуманила мозги большинству населения в стране. Я был на майдане, я видел лица этих людей, я знаю за что они умирали: за Правду и Свободу, как и Иван. Слава Украине! Герои не умирают!