Шановні дрогобичани! У наш нелегкий час особливо прикро, коли з нами трапляються такі історії, які, напевно, вже би мали відійти у минуле, разом із тим усім негативом, від якого ми повинні були вже очиститися і за що ми боремося у нашій державі. Інцидент, який трапився зі мною, вразив мене до глибини душі. Як ви думаєте, що може трапитися з вами на велосипедній прогулянці у парку?
(натисніть на фото для перегляду, всього 5 фото)
Фото 2, фото 3, фото 4, фото 5.
Дивне питання, чи не так? Може дерево або стара гілка впаде, на вас нападе бездомний скажений пес, якими наше місто кишить. Та ні виявляється скаженими можуть бути молоді хлопці, які шукають собі різні способи розваг. Для них немає значення ані вік людини, ані її стать. Можливо, вони саме так чинять зі своїми матерями.
Для цих молодиків (можу навіть назвати їхні імена та прізвища - Навроцький Богдан, Маркович Олег та Ліщинський Влас) було надзвичайно весело та цікаво спостерігати, як жінка-велосипедист об'їжджала поставлену ними навмисно велику каменюку посеред стежки, а вони у той час підло та глузливо сміялися, пересівши на сусідню лавку та вдаючи із себе страусів.
Об'їхавши цей камінь, я підійшла до цих хлопців і вимагала, щоб вони негайно прибрали камінь з дороги. Та вони ще більше почали клеїти з себе дурників. Не знаю, яка нормальна людина витримала б таке знущання і не вдалася до грубих слів, зауважу не лайливих, як це довелось мені зробити! Моя наступна спроба проїхати у цьому ж місці була ще цікавішою! Один із них, забравши камінь із стежки, сів на нього, при цьому виставив ноги якомога далі на стежку. Двоє інших сіли навпроти на лавку, один з яких теж хотів показати довжину своїх ніг. Я вирішила їх сфотографувати напам'ять, що їм дуже не сподобалось. Вони вимагали видалення фотографії (Але ж, хлопці, ви так хотіли стати зірками Дрогобича! Я не можу вам відмовити у такій нагоді).
Мені ледь вдалось проїхати повз цих жовторотиків. Їх не хвилювало те, що вони можуть завдати шкоди моєму фізичному здоров'ю, не кажучи за шкоду, яку вони нанесли моєму моральному та духовному стану. Проте я не здавалась і не здамся! Не знаю, як би вчинила на моєму місці інша слабша, молодша, або ж сильніша, чоловічої статі людина. Я привела трьох правоохоронців. Та для них і це не було перешкодою, більше того вони переконували правоохоронців у тому, що я неввічливо з ними поводилась! Яке ж це нахабство та ницість!
Правоохоронці були занадто м'які і випросили у них "вибачення" переді мною. Молодики пішли з парку, кидаючи глузливі вибачення мені в спину. На мій превеликий жаль, правоохоронці виявились теж безсилими. Висловлюю різкий осуд на ганьбу цим молодикам! Напевно, що вони і далі лазять по місту, шукаючи свою наступну жертву. Отакий у нас тил, оце так молоді юнаки захищають жінок, дівчат, матерів... Дрогобичани не будьте байдужими, якщо ви не хочете, що б наше суспільство було засмічене та деградоване!
Переглядів: 12578
|