 З легкої руки нашого постійного читача Олексія прочитали маразматичну писанину під назвою "ЯКИХ “ВИЗВОЛИТЕЛІВ” УШАНУВАЛИ МИКОЛА ГУК І ДРОГОБИЦЬКІ КОМУНІСТИ?" (http://drohobych.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=2353&Itemid=30) автора Анатолія Власюка. Для ознайомлення публікуємо тут статтю в повному обсязі і коментарі редакції.
6 серпня у Дрогобичі біля Меморіалу військової слави відбулися урочистості з нагоди 65-ої річниці визволення Дрогобича від фашизму, організовані Дрогобицьким осередком КПУ та комітетом ветеранів Великої Вітчизняної війни. На мітингу виступили ветерани, учасники бойових дій. Участь у заході взяв дрогобицький міський голова Микола Гук, перший секретар Львівського обкому КПУ Олександр Калинюк. Учасники урочистостей прийшли до меморіалу з квітами та прапорами Комуністичної партії.
Одночасно біля пам’ятного знаку з нагоди Хрещення України, який розміщений навпроти Меморіалу Слави, поруч з відомою кав’ярнею “Алібі” проводила акцію Дрогобицька міська організація Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Її учасники роздавали перехожим партійну газету, гучно лунала патріотична музика. Ця акція була присвячена вшануванню пам’яті жертв комуністичного терору. Її учасники поклали квіти до могил борцям за волю України, а згодом і до пам’ятника Степанові Бандері.
На тому місці, де комуністи проводили свою акцію, колись були захоронені ті, хто визволяв Дрогобич у серпні 1944 року від німецько-фашистських загарбників. Так, принаймні, твердила тодішня офіційна пропаганда.
Іншу точку зору має Заслужений учитель України Петро Сов’як, краєзнавчі розвідки якого про Стебник, Солець і Колпець публікувались у нашій газеті. Нині він підготував до друку книгу під умовною назвою “Білі плями Другої світової війни”, у якій, зокрема, пише:
“Доречно тут згадати про дрогобицький цвинтар совєтських воїнів-“визволителів”, що знаходиться на розі вулиць Самбірської і Франка, де зараз горить вічний вогонь. Не треба бути мудрим, а просто спостережливим. Я, малий хлопчина, учень СШ № 1, звернув увагу, що всі, поховані там “визволителі”, чомусь загинули після війни, а деякі навіть у 1953 році. Цікаво, з ким вони воювали? І за що їм така шана?
Для надгробків було використано жидівські надгробні плити, бо на звороті були позбивані жидівські літери.
В 1975 році цей цвинтар було реконструйовано на “Меморіал Слави”, злочини заховано і наруги над живими і пам’яттю полеглих не видно, бо тепер уже не було дат на їхніх надгробках”.
Отже, фактично дрогобицький міський голова, який ідентифікує себе з Конгресом українських націоналістів, бо саме ця політична сила висунула його на посаду мера, взяв участь у заході комуністів, вшановуючи тих, хто знищував оунівців, бандерівців, чиїми правонаступниками вважають себе політики із КУНу.
Запитую у Петра Сов’яка, які ще цікавинки, пов’язані з “визволенням” Західної України, можна ще прочитати у його книзі.
- Ще під час першого “визволення” на Західну Україну, - каже Петро Володимирович, - Червона армія занесла сифіліс, гонорею, тарганів і блощиць. До 1939 року про таку “бактереологічну” зброю тут ніхто не знав. Цих комах і понині не можна позбутися. Так Західна Україна тарганами і блощицями і різною заразою була втягнута в єдиний совєтський культурний простір.
- Хотілося би запитати у впертих закостенілих військових ветеранів, тих, яких завжди використовують, розігруючи як проросійську карту, - продовжує Петро Сов’як. - Як ви думаєте, чи на землях Західної України до 1939 року, тобто до вас, були свої ветерани? А це ветерани Першої світової війни, відставні офіцери, старшини, військові пенсіонери, військові вдови, військові сироти і такі інші. Яка їх доля? Чи радянська влада їх пошанувала? В перші дні совєтської влади такі пенсії були ліквідовані.
Запитую у Петра Сов’яка про пам’ятник генералу Васильєву, який стояв у Дрогобичі на площі Ринок. Там ніби генерал і був похований.
- На площі Ринок у Дрогобичі 13 серпня 1944 року було встановлено пам’ятник генерал-майору, Герою Радянського Союзу І.Васильєву, який ніби загинув у боротьбі з німецькими загарбниками, - відповідає Петро Володимирович. - Насправді він загинув у Карпатах у боротьбі з оунівцями. Упродовж десятиліть його могила обожнювалась ветеранами війни. Насправді він похований у Москві, а могила була таким собі міфом для піонерів, комсомольців і комуністів.
У наш час вшанування пам’яті полеглих використовується різними політичними силами у передвиборчій боротьбі.
А тепер по суті. Насамперед, неможливо не відмітити всю нетактовність професійних "патріотів" зі "Свободи", яким не вистачає кепелу розмежовувати карателів НКВД і простих солдатів, що гинули на фронтах. А саме в пам’ять солдатам стоїть Меморіал Слави.
Прикро за наших дітей, яких навчатимуть люди типу вищезгаданого Петра Сов’яка, у якого або не працює мислення, або надто яскрава уява. Можна відмітити лише одне - пан Сов’як не враховує той факт, що не всі визволителі Дрогобича загинули під час боїв за міста. А поховані тут були вже у мирний час.
Дрогобицький мер брав участь не в заході комуністів, а виявив ті людські цінності, які вже атрофувалися в "свободівців", сов’яків і їм подібних - вшанував пам’ять загиблих. Пам’ять наших дідів і прадідів, пам’ять солдатів, з яких більше половини були галичани.
Про комах і хвороби, які пише Анатолій Власюк зі слів Петра Сов’яка, читати просто гидко. Це або відверта брехня, або хвороблива вигадка. Тут (на Заході) перші лікарі в селах з’явились саме після 1939р., а до того люди вмирали навіть від простої вітрянки (оспи). Комахи? Та не смішіть. У цих хатах, критих соломою ще до 50-х років, де люди ходили босі у домотканому одязі по селах, і не було комах?
Про ветеранів Першої Світової війни, якщо пан Сов’як не знає, то Радянська влада їх шанувала. Але тих, хто був на стороні Російської Імперії (куди входила більша частина України). А оскільки більшість галичан була в складі австро-угорської армії, тобто на стороні Німеччини, то кого ж шанувати?
Прах генерала Васильєва, який був кадровим офіцером і воював лише на фронті (про ОУН - чиї це казки?) після 1990 року зник у невідомому напрямку з ініціативи мера Глубіша і його прибічників.
Підсумовуючи написане під назвою "Яких визволителів...", погодимось лише з одною фразою. Останньою. З додаванням слова "правих". Бо лише праві сили у нас час "піаряться" вшануваннями, пам’ятниками, акціями. Лівим і центристам такий дешевий авторитет непотрібен.
Переглядів: 6888
|
З святом Незалежності, усіх! Многая літа, тобі, Україно! 
