У приступі колоніального мислення і загумінкової меншовартості

Надрукувати
Роздуми
Написав(ла) Володимир Грабельський, історик   
20.05.2016
ЛюдиЗ неспокоєм прочитав у місцевій пресі Звернення дрогобицького товариства "Просвіта" до влади і громадськості міста Дрогобича. Що ж примусило високотитулованих мужів науки і нібито представників громадськості до такого кроку ? Вони не можуть спокійно спати тому, що національно свідомі громадяни хочуть повернути нашому місту історичну справедливість - відновити монумент Лицарю, встановленому у 1916 році в Дрогобичі на відзнаку першої річниці звільнення міста від російських загарбників.

Мені, як людині, котра разом зі світлої пам'яті Ярославом Вільховим були заступниками першого голови товариства "Просвіта" Павла Витичака і в буремний час для незалежності України 30 липня 1989 року відкривали в Дрогобичі перший демократичний мітинг, не байдуже, а навіть дивне це звернення.

Підписанти Звернення наголошують на тому, що в тодішній вітчизні Австро- Угорщині, в своєму краї, українці не були політичними та економічними господарями. Хотів би запитати титулоносців – може в Російській імперії, чи може в іншому краю вони були такими?

Не прагну втомлювати читачів, але хотів би нагадати місцевим маніпуляторам і нібито громадським діячам, що саме завдяки Австро-Угорщині українці, після більш ніж 400- літнього поневолення Річчю Посполитою отримали шанс на відродження і не сполонізувалися остаточно, не перетворилися в манкуртів чи сучасних лугандонів, себто відступників Українського Сходу.

Не будучи ніколи австрофілом, хочу нагадати навченим мужам, що змінилося в житті українців за часів Австрії.

1. В 1774 році, через 2 роки після зайняття Австрією Галичини, у Відні відкрито семінарію для уніатського духовенства, яку в 1784 році перенесено до Львова у статусі Генеральної Семінарії.

2. В 1785 році при семінарії відкрито університет, а при ньому Руський, себто Український інститут, в якому у 1787 році лекції читали народною мовою.

У 1792 році вийшов цісарський указ про навчання українських дітей рідною мовою і запровадження шкільної повинності.

До 1914 року в нашому краї діяло 1340 народних шкіл, 6 державних, 8 приватних і 10 українських гімназій.

В 1782 році Австрія скасувала кріпацтво, за словами Івана Франка "галичани перестали бути білими неграми в центрі Європи".

У 1848 році в Галичині скасовано панщину. Не дивно, що в наших селах на відзнаку про цю подію встановлювали Хрести Подяки, які стоять до сьогодні, якщо не були знищені московськими окупантами після "золотого вересня".

В 1807 році завдяки австрійській владі відновлено Галицьку метрополію УГКЦ, яку очолив Антоній Ангелович. Загальновідомо, що УГКЦ головне забезпечила надійний захист української мови, боротьбу за яку активізували "Руська трійця" в 1873році, "Просвіта" - в 1868 році, "Товариство Тараса Шевченка"- в 1873 році, "НТШ"- в 1892 році.

Після "Весни народів" в 1848 році українське життя розпочало широкоосяжний поступ у всіх царинах:

-перші демократичні вибори до Віденського парламенту, на яких українці вибороли 39 місць, серед яких був дієвий селянин Іван Капущак;

-вибори до Галицького сейму, де було вже 19 українських послів;

-стало можливим створення низки перших українських партій, які закликали до єдності на всіх українських землях: Радикальна партія - 1890 рік, Українська Національно-Демократична партія - 1899 рік. Не випадково великий Каменяр свого часу назвав Галичину "П"ємонтом України", що підтвердила наступна епоха.

Так, Австрія не була для нашого народу рідною матір'ю, але не була і мачухою. Я не маю наміру співати осанну Австро-Угорській імперії, але залишаю за собою право належно оцінити її роль в українському відродженні. Завдяки освідченому абсолютизму австрійських імператорів ми отримали школи у всіх селах і містах, в яких вчили українською мовою і які в основному збереглися до сьогодні. Модерні будинки, бруковані дороги, якими так люблять хизуватися мешканці міста, побудовані до 1914року. Не випадково майже в усіх сільських оселях висіли портрети Франца Йосифа.

За сорок років педагогічної роботи в школах та педінституті наводив учням і студентам ще з десятки прикладів, які підтверджували своєрідність становища українців за часів Австро-Угорської імперії, яка чимось уподібнювалася до сучасного Євросоюзу. Саме за участі "бабці Австрії" першим міністром охорони здоров'я став українець Іван Горбачевський. Хочу нагадати, що саме австрійська влада долучилася до створення Легіону Українських Січових Стрільців, який став зародком Української Галицької Армії, а згодом - Української Повстанської Армії та сучасних Збройних Сил країни.

Австрійська влада в лиці проукраїнського старости Дрогобича К. Гужковського при підтримці товариств "Просвіта" Дрогобича, Борислава, сіл Тустанович та Мражниці встановила в місті монумент Лицаря як збірний образ не лише як відзнаку про звільнення міста від російських загарбників, але в першу чергу як відзнаку честі і доблесті українських січовиків у боротьбі з ними. "Фонд Лицаря" очолював громадський діяч, директор школи із с. Ясениця Сільна Григорій Коссак, чим засвідчував шляхетність Ідеї і Чину.

Визнаючи історичний факт існування монумента такого Лицаря в Дрогобичі, підписанти пропонують при відновленні запхати його на територію музею. Добре, що не планують накрити ще якоюсь веретою. Звідки в наших знаних дрогобичан таке колоніальне мислення і загумінкована меншовартість? Можливо, вони сумують за тими часами, коли в центрі міста горбатилися перед псевдо могилою ген. Васильєву, чи бовванам типу Леніна, при знесенні яких і близько не було тих, чиї підписи тепер ледь помістилися під Зверненням.

Справедливо писав Іван Франко:" Все, що йде поза рамки нації, це фарисейство або хоробливий сентименталізм фантастів". Бідкаються не бідні автори Звернення, що "доходи від цвяхів марна річ", маючи на увазі цвяхи-пожертви біля монумента Лицаря, посилаючись на те, що гості міста не кидають монетки в Дрогобицький фонтан, який за словами наших сусідів поляків є "образом нензи і розпачу". Ще в попередній публікації "Візитівка Дрогобича на віки"(" Галицька Зоря", 2006р. ) я акцентував увагу на тому, що до сьогодні Дрогобич титульної візитівки немає. А мав би стати монумент Лицаря на площі Ринок, що підтверджував би тяглість нашої європейськості з давнини до сьогоднішнього дня. І не треба гадати, що наші краяни не будуть в змозі на пожертви біля монумента Лицаря для потребуючих. Щораз більше громадян після революції Гідності стали керуватися гаслом відомого бізнесмена і доброчинця Євгена Чекаленка, який закликав: "Треба любити Україну до глибини кишені".

І не треба фарисействувати, панове науковці, та відмовляти ентузіастам у відновленні монумента "Рицареві небіжки Австрії", як ви глаголите. Прикро визнавати, що комплекс колоніального мислення і загумінкової меншовартості аж випирає з вашого Звернення, хоча б тому, що ви на кшталт московських писак послуговуєтеся термінами "рицар", "рицареві", що не властиве нашій історії і мові, забуваючи про "лицаря", "лицарство", що визначають шляхетність, відвагу, жертовність.

Дуже не хотів би, щоби після вашого Звернення дрогобичани говорили, що "Просвіта" зійшла на пси, а прийдешні покоління називали своїх попередників хрунями.

Встановлення монумента Лицареві в центрі Дрогобича стане підтвердженням національної свідомості, патріотичної постави, громадської активності, зрілого інтелекту, європейської шляхетності.

Переглядів: 1786

Коментарі (18)
 
Титульна візитівка для Дрогобича є: наш славний земляк Юрій Котермак (Дрогобич). А лицаря пропоную поставити на Матадорі замість Грабельського.
IP: 82.207.125.139 | Ukraine
Рейтинг: 27+ -4-
 
До автора, 17:06 20 травня 2016 р.
 
З аргументами автора важко не погодитись.
IP: 95.215.157.149 | Ukraine, Lviv
Рейтинг: 10+ -10-
 
До автора., 18:36 20 травня 2016 р.
 
Шкода, що п. Грабельський вже давно залишив освітянське поприще, але й сьогодні відчувається його висока свідомість, адекватність і професіоналізм.
IP: 46.200.136.84 | Ukraine, Lviv
Рейтинг: 8+ -11-
 
Олександр, 19:03 20 травня 2016 р.
 
від звернення мужів бидлярством пахне
IP: 178.212.100.225 | Ukraine, Lviv
Рейтинг: 8+ -5-
 
сас, 19:49 20 травня 2016 р.
 
Наші славетні дрогобицькі історики як флюгери. Пан В. Грабельський , читаючи натхненно лекції з історії КПРС не дозволив би собі відкрито заявити про "боввана Леніна", як робить тепер, ідучи вже в протилежну сторону. Що тут шкодувати, Олександре?
IP: 92.112.167.76 | Ukraine, Lutsk
Рейтинг: 16+ -14-
 
Наталія, 21:56 20 травня 2016 р.
 
Да памятаю лекції і екзамени п. Грабельського в політеху, о з яким він натхненням доказував правоту КПСС, а тепер "перевертень" зовсім інше співає. Нікчема тай годі. Патріоти або сиділи тихо, або по тюрмах, а цей завжди був біля корита.
IP: 176.118.48.15 | Ukraine, Lviv
Рейтинг: 17+ -4-
 
Борис, 22:31 20 травня 2016 р.
 
нехай грабельський ставить памятник лицарю на матадорі за своі кошти
IP: 176.8.172.129 | Ukraine, Lutsk
Рейтинг: 13+ -4-
 
петя, 22:40 20 травня 2016 р.
 
Хто б що не говорив, а стаття автора аргументована. Що ж до звернення"просвітян" і "почесних мужів" Дрогобича, то їх опус відповідає фразеологізму: "вискочили як голий з конопель". Нам усім має бути оромно, дуже соромно за таке інтелектуальне невігластво "підписантів".
IP: 95.132.94.27 | Ukraine
Рейтинг: 10+ -9-
 
Про Грабельського, 22:50 20 травня 2016 р.
 
Характерна риса історика, пропагандиста на замовлення і відомого гумориста В. Грабельського - блискучий, аргументований виклад хибної думки. Я. Радевич, тепер Вам слово.
IP: 188.163.74.98 | Ukraine, Lviv
Рейтинг: 11+ -3-
 
Екс-перт, 08:08 21 травня 2016 р.
 
Експерте не закликаєте лихого. Бо Я. Радевич зараз такої жуті нагонить, що навіть його приятель Томек - Догнал не відмолить
IP: 37.73.234.198 | Ukraine
Рейтинг: 11+ -2-
 
бомко, 08:41 21 травня 2016 р.
 
Бомко, ти маєш на увазі "жуть" про першу масову втечу українців за кордон в Америку і Канаду з такої доброї, на думку Грабельського, "бабці Австрії". Чи про страшні злидні сім"ї доктора Франка, який за вусатого "татуська" не зміг потрапити не тільки до парламенту, але й на роботу у Львівський університет. Чи про перші в історії людства австрійські концтабори Талергоф і Терезин, куди людей зганяли на смерть за національною і релігійною ознаками? Прикладів утисків українців у лоскутній Дунайській імперії є безліч.  
Не потрібно псевдоісторикам ідеалізувати минуле на догоду сьогоднішнім політиканам.
IP: 188.163.74.98 | Ukraine, Lviv
Рейтинг: 10+ -3-
 
Екс-перт, 17:08 21 травня 2016 р.
 
В Галичині за Австрії домінували великі землевласники поляки. Вони мали у Відні свій "Польський клуб". Українцям залишалося бідувати. Самі австрійці через безпросвітну нужду називали Галичину - внутрішньою колонією. Один факт: у 1905 році лише кожен четвертий українець-галичанин вмів читати. У нас своїх героїв вистачає - справжніх українських лицарів. Їм і слід пам'ятники ставити. Ні поляки, ні словаки, ні венгри, а ні румуни ніяких лицарів не відновлюють.
IP: 95.132.23.111 | Ukraine, Cherkasy
Рейтинг: 9+ -1-
 
Історична довідка, 23:35 21 травня 2016 р.
 
Накликали! Погнали істерики і професори жуть !
IP: 176.104.185.6 | Ukraine, Boryslav
Рейтинг: 2+ -2-
 
Бомбку, 10:19 22 травня 2016 р.
 
То поставити пам'ятник символу Австро-Угорщини - то не постколоніальний синдром? :upset Своїх героїв немає?
IP: 91.124.52.76 | Ukraine, Lviv
Рейтинг: 6+ -1-
 
Грабельському, 11:26 22 травня 2016 р.
 
В. Грабельський заслуговує за цю статтю Альфу-умовно :upset :upset :upset :upset
IP: 176.104.186.66 | Ukraine, Lviv
Рейтинг: 15+ -1-
 
!!!544357, 19:06 23 травня 2016 р.
 
Хочуть дрогобичани лицаря, ХОЧУТЬ!
IP: 37.73.233.201 | Ukraine
Рейтинг: 3+ -11-
 
бомко, 05:06 26 травня 2016 р.
 
Не хочуть дрогобичани лицаря, НЕ ХОЧУТЬ !
IP: 92.112.167.76 | Ukraine, Lutsk
Рейтинг: 11+ -8-
 
Наталія, 19:51 26 травня 2016 р.
 
Нереалізованому і направду талановитому історику В. Грабельському варто вже і зараз втікати з тієї захирівшої резервації галицьких горе-інтелектуалів, втікати звідси, поки куці ідеї хосетурчиків і фігня-абсурдні галюцинації садомазових не зробили з нього остаточного посміховиська.
IP: 188.163.74.98 | Ukraine, Lviv
Рейтинг: 5+ 0-
 
Екс-перт, 07:59 04 червня 2016 р.
Додати коментар
Ім’я:
E-mail:
Коментар:

 
© 2008-2017 Дрогобич Інфо → (сайт працює 3424 дні)