Подаємо оригінальний текст:
Шановна громадо Дрогобичини!
Вже не маю сил спостерігати за різним блюзнірством щодо моїх синів Андрія і Василя. Сьогодні, хочу звернутися до усіх людей які як підтримують так і не підтримують мого сина Андрія. В останній час, багато бруду вилилося на мою родину. Тому, я хотів б сьогодні, Вас ближче познайомити з нашою історією . Це не є криком душі чи плачем абож хвалінням, це просто оповідь.
Отож, мій дід , прадід моїх синів Андрія і Василя ще у далекому 1913 році взявши у руки зброю вступив у легіон Українських Січових Стрільців, де загинув боронячи Україну. Його пам’ятник-обеліск розміщений у селі Модричі по центральній дорозі справа на старому цвинтарі.
Поруч з ним і пам’ятник-обеліск брату дідуся моїх синів – Теодору Веселому, який поляг у Перемишлі будучи у лавах австро-угорської армії.
Ще один брат мого дідуся, Нестор-Іван Веселий був відомим священнослужителем, правив у нашій церкві Святої Трійці. Його могила знаходиться на цвинтарі по вул. Трускавецькій.
З 1942 - 1946 роки брати моєї матері Павліни Веселої (тобто дівоче прізвище Шкільник Павліна Андріївна) воювали проти німецько-російської навали. Степан Шкільник за це отримав 15 років, а Ярослав Шкільник – 9 років тюрми. А брати мають прізвище Шкільник.
Теодор Шкільник був членом ОУН – УПА і за це був засуджений на 15 років, а ще 7 років отримав, за те що начебто був учасником Норільского повстання. Документів не зберіглося, але були очевидці, які про це розказували.
Тарас Шкільник, воїн УПА з кінця 1945 року до 1956 рр. будучи важко пораненим переховувався у своєї сестри Павліни Веселої (моєї мами) на Млинках у хаті, де я народився і жив. Було проведено безліч облав проте жоден з сусідів не виказав нас, хоча багато знали про нього. За це, до цих пір я і моя родина безмежно вдячні їм. Пригадую, як помер у 1956 році Тарас і його поховали на обійсті хати.
Моя бабця і дідусь - Анастасія і Андрій Шкільник, були виселені і відправленні у Сибір, де і померли.
Брати мого батька Григорія Веселого, тобто Василь Веселий, Богдан Шкільник і Григорій Веселий (батько Василя Григоровича Веселого) рідні по маматері Марії Веселій-Шкільник (Марія два рази була замужем, тому Весела-Шкільник), були воїнами УПА, які у 1956 змушені були втекти у Канаду.
Двоюрідний брат моєї матері – Білас Роман (мама Василя Григоровича і мама Біласа Романа є рідними сестрами), як член ОУН був засуджений у свої 17 років на 15 років таборів.
Левко Веселий, брат мого батька і дідуся Андрія і Василя, був сотником УПА в районі села Підгірці Стрийського району. Загинув від рук НКВД , могила знаходиться на горі поза селом.
Мій батько, Григорій Веселий пройшов ІІ світову війну від 1944 по 1945 рр., нагороджений медалями , інвалід ІІ групи.
Моя дружина походить з родини Стеціїв. Її батько Степан Стецій (дідусь моїх синів) походить з Медмежі , був засудженим. Брат Гринь Стецій , а також і їх сестра відсиділи у тюрмах Сибіру.
У часи Радянського Союзу, зі зрозумілих причин уся моя сім’я і родина була переслідувана. При вступі в інститут я зі своїми рідними відчув усі наслідки … Ми змушені були пильнувати за кожним своїм словом і вчинком, тихенько обговорювати усе у родині, боячись озвучити щось зайве. Нас називали бандерівцями, фашистами!
Так, я пишаюся своїм корінням і людьми які нас оточували і підтримували. Зазначу, що ми не виняток. Таких родин у Галичині було в цей час багато .
Але сьогодні я про інше. Ми чекали незалежності України, пригадую сльози коли вперше піднімали наш прапор і звучав гімн моєї держави.
А що сьогодні?! Мій старший син Андрій вирішив взяти участь у виборах голови ОТГ Дрогобичинни. Мені дуже боляче за той бруд який полився на нього і мою родину. Хто ці люди, яке вони мають право так чорнити і так низько і підло робите це!!!??? Моїй родині, що походить з Млинок близько 300 років, про що ми свідомо знаємо. Більшість з моєї родини є похована у селі Модричі на старому кладовищі.
Поясніть мені, у мої літа, звідки взялась оця чумаза нечисть, яка має право нечесно і підступно ображати моїх дітей. Де їх корені, скажіть добрі люди????!!!! Вибачте, можливо за емоції але мабуть кожен з Вас хто має дітей, зрозуміє мене.
Дякую, усім хто прочитав.
З повагою, Василь Веселий (батько Андрія і Василя Веселого).