Аналізуючи інформацію та коменти, я ще раз переконуюся, що влада людину псує. Є винятки, які залежать від особистості. Показовим прикладом маємо кучму як мера та ним підібране оточення. Більшість з них пишаються тим, що так тривало затрималися в ратуші. Але цивілізований світ для уникнення чи зменшення "псування" влади, придумав механізм: періодична зміна керівництва чи обмеження терміну перебування при владі. Маємо реаліі такі, що Кучмі сама влада над іншими, якоі він не мав і логічно не мав мати, бо не володів даними та фундаментальними знаннями, принесла величезне задоволення, можна навіть назвати "проявом хвороби запоморочення владою, реально закрутилася голова", його взагалі перестала цікавити думка громади, в штики почав приймати критику, дозволив собі переступати часто діюче законодавство, його понесло в прямому розумінні слова, почав займатися над збереженням та розширенням свого безграничного впливу та владарювання і ще дещого шкурного, особистого. Дуже швидко появилася пихатість, зазнатість, зверхність, почуття геніальності, стала надзвичайно завищена самоцінка в грошовому вимірі свого річного позамільйонного утримання, що можна прирівняти з можливістю утримання тридцятьох медпрацівників. Він перестав дивитися на себе з боку, яким він став насправді, тобто як кажуть "процес маленького наполеончика пішов", який має його привести до логічного завершення, повного краху такого недолугого управління містом. Найдієвишим способом пришвидшення краху кучмівського управління є поява тих ним названих "розвідників з палкою", які мають конкретно копати і направляти у відповідні контролюючі структури порушення і тоді появиться у нас надія, що прийдуть новілюди, які займуться реальною розбудовою нашоі дрогобицькоі обєднаноі громади.