Для того, щоб хтось це почув- треба, щоб до міста, бодай раз на 365 років, приїздив Міністр хоча б охорони здоров"я. А то так столичні пани так оминають Дрогобич, неначе місто є приставним кріслом мало не самому ООНі. Відверто: якщо апарат передано лікарні безкоштовно, а лікарня є бюджетною установою і на штори й носовички має кошти з бюджету- то чи варто тримтати цілий штат бабусь і дідусів, котрі, бігме, ще з порога перед дверима вже знають: хто йде, і скільки й що буде там для нього коштувати. Бо "задурно ніц нема, а хочете- то лєгайте в лікарню, то може щось вам й дадут, а нє- то купите си в аптеці, але не забудьте перше про бахіли". Про те, що соціально незахищені верстви населення всіх рівнів, часів, країв та народів просто зобов"язані писати заяву на ім"я керівників установ з проханням надати послуги безкоштовно (за рахунок бюджету, яко справні багатодесятилітні платники податків), знає далеко не кожен, як і ніхто про це там ані муркне сказати. Зрозуміло, що гарантія всіх гарантій у таких установах- єдиновірна: якщо людина хоче жити- то медицина безсильна.