Був"єм нині в місті, бадав осідки помежи кусничками ям й окрошок асфальту- тими теренами, куди ще, казали, віддалено залітає якась робота- зі стовпа, або паркана. Але, поки від паркана- до стовпа, то зайшов до однієї "церемонії" з цілими полицями блискучих лабутен, яких ніхто ніколи не купить, тим паче- тепер. Стояла собі там, при дверях від входу, така собі пані фрекенбок з нещодавно замельдованою пластиковою дощечкою для нарізки бутербродів під ютуб комп"ютера. Але- цабе, аж страх. Ну, питаюся у тієї "проні прокоповни" про роботу: два-три слова туди-сюди, бо час марнувати негоже. Тоді"м шкодував, що зачепив, треба було шурувати мимо й ще раз так. Бо пластмасове цабе з віддаленою освітою при дверях панського магазину з лабутенами такими дутими писочками вишмірувало "То йдіт на будову, чо тутка ходите, таких старих до нас не берут". Мені ще щелепа не відтерпла від позавчорашнього, напевно, мікроінсульту на ногах- то пішов й постояв при ближньому паркані, де шурують страшенно дорогі авта "надутих писочків" при катастрофічнім дефіциті бензину й катастрофічно роздутих цінах- за всіх гарантій по телевізорах, що (у телевізорах) вкотре все подешевшало, крім цін на все. Стою- й думаю, чи оте дистанційне цабе бодай має поняття у тім, як то треба приймати й спроваджувати людей, котрі заходять до того склепу лабутенів, а чи. простиГосподи, вона щоночи дотепер- без хлопа спати лягає й прокидається, а природу не перепре, бо- дистанційна? !