Я до завтра помру з голоду- так мене голим, і- без копійки в кишені, й поховайте! Переповім вам одну історію- із життєвих спостережень українки, котра багато років працювала в одній із країн Європи. Про бізнес, підприємництво, ціни, товари і гроші. Так от, привозять там на ринок о 5 годині, наприлад, м"ясо. Зранку, ще тепле й свіже, коштує звично недешево. Години після дванадцятої його вже можна купити й за пів ціни, ще далі- й за третину, а в кінці дня- взагалі за копійки. Звідси- і бедет, і кредит. А в нас як: як запхають у той бамбетель щось- то й місяць навіть другим боком до покупця не повернуть. Ціна й рік, і два на оте, вже злежане (а то й перемите-переполоскане) така ж, як і тоді, коли його щойно з конвеєра зацелофанили. В Японії, наприклад, якщо під час транспортування, трішки погнулася упаковка- ніхто й ніколи не виставить цей товар на прилавок. А у нас? А хоч хни, хоч- хрю. Гамано-совєтікус. Про рабство для найманих працівників- вже й казати нічого, одні "хлібодари" чого варті: люди у них щодня працюють тижнями без жодного вихідного. Ото "демонократія", га? !