Ой, та ж ця вулиця, вся- в заколдобинах й рогогулінах, як і оті, проскановані, документи- у помилках "з обшибками"! Логічно було б, зважаючи на те, що упокоєний воїн навчався у школі № 2, назвати його іменем вулицю, на якій його рідна школа розташована. Хоча, ще мудріше- не називати нічиїми іменами ніякі вулиці, бо "молодь хоче знати" історію свого краю не на, забутих світом, закапелках міста, з баюрами, ямами і вирвами, а, хоча б, - на картонках з тисненими гербами, що дуже придатні для нарізки ліверних канапе, якими вельми класно закусювати пиво під чіпси, десь на арматурах Европи, коли, замість отих "надутих" повітрям, пачок з чіпсами, можна було б купити додому з шість-сім мішків картоплі- і не гойрати "Пустіть нас за кордон", бо ми дотепер не можемо лабутенити віденську бруківку своїми "тато-мама дай на каву, бо нам кортить "залетіти" по-европейському! , а "теща, дай на машину". Дайте спокій хоча б мертвим: ви, ніхто, живих не пошановуєте, окрім своїх, "прикублених"! Поставте вже, перед входом до кожного "білого гробу" пам"ятні знаки одні одним!