О, ще один зацофаний, котрий піде в неділю увечері до кобіти в незаштопаних трусах, бо "йой, та в неділю не мож штопати- труси". Тебе, чоловіче, хтось грандує? А чи- сам спиш? А дві руки навіщо? Більше того: ані в окопах, ані у штабах, ані просто в кабінетах геть не цілодобово лише те й роблять, що співають патріотичних пісень. А то й багато хто радіють, бо втекли не від однієї своєї хатньої мегери, нехай, на цей раз, не у раби Европи, але- бодай якийсь гріш зароблять. Багато котрі вже "заробили". А ще більше- на них заробили. Тепер кобіти мусять шукати собі інших. Скільки яскравого цвіту пішло зі світу, але жоден пан не став їздити ровером на роботу до кабінетів, як так громогласно й грудобийно обіцяли. Все: спаси і сохрани! Про що сь те написали- те й читайте, іншими словами, що сь те хотіли почути- те вам тут й кажуть. А не мурчіть, ніби вами галіма бланка булькає й перебирає яцями на публіку, ніби їх три в портки заховано.