"Всі "30-років Незалежності" (саме "30-років", інакше й не придумаєш) Народ гнобили! Але досі про це можна говорити у Парижах чи Вашингтонах, але, не дай Боже, на рідних теренах, тим паче, якщо ти- не на трибуні їхніх (а то й- наших) конгресів. Всім, кому не можна говорити, належить бути рабами (і, найперше, -і тих, котрим можна говорити). Чому про це не кажуть з їхніх трибун та, їхніх же ж, телеетерів? Де хвалені "боротьбісти" за долю і волю: знову надрукували календарі зі своїми мордами фейсів- і ось-ось будуть втулювати Народові? Яко гуманітарну допомогу, а чи- за гроші для бюлетенів? ! До Вашингтона: тільки там, біля туалету, в очукуванні їхнього президента, це фотошопнуте сміття й можна роздавати! . Та й то- після того, як повернуть вкрадене у Народу України (напевно ж- і у тих, котрі, у пошуках "бажання жити заможніше", виперлися аж на край світу: на чужу чужину, повтікавши з рідної чужинщини). Авторові ж неологізму "30-років Незалежності" потрібно терміново присвоїти звання проффесора- з врученням медальки і стєрвофіката. Бо автора "Де ви тепер, кати мого Народу" вже давно немає: кати закатували, тепер ще й, щороку, гойрають над могилою чи не дискотеки.