Повідав ми вчоракай єден з панів начальників, жи я си до них чіплєю, а я навіть ані разу нікотрому з них свого "їжака" й не показував. То почіплєйтеси троха до тих гладоньких й викормлених, бо вже рабам несила під тими начальниками- вни, як тоти самопроголошені рабовласники: самі хіба начальники. Кажут "Не чіплєйси до нас, бо ми бабів граєм" (то такво має вогорити начальник, та-? ! то така є в них енд культуріш-? ! то вни там начальниками є на роботі, аби говорити про то, хто кого грає і хто си чим до кого чіплєє-? ! ану, перестаньте їм платити зарплати, бо з тих тьменних начальників народови- ані ніц толку нема, йно францу годуй, а вно ті, єдно з другим, й так буде в ср. мало-! ), Притім, мало не всі баби вперто стверджуют, жи у Дрогобичови від хлопів лишилиси йно брови й жолудки. Чи я вам наставлєю щось, аби вас вночи голова не боліла, а чи ви би хтіли, аби си до вас "чіплєли" йно за доляри? Напевно, тре потрісти мошонкі, бо такі вже втєжелілі від тих ненажерних долярів, жи си ніц вже в них не підоймає. А вни кажут- я знаю, шо вни можут казати, як навіть вже не мают чим, хіба, може, тілько язиком, і йно єнчем завидуют? ! Я всьо своє ношу в трусах на підтяжках, аби не звисало, а тотиво щось "кажут". Ну, а чим ще мают силу на щось, якщо в них єдиний струмент- язик для дурних й брехливих пльоток? ! Тре на них наслати пару спорцменів, бо видите, жи вни й ними вироблєют всілєкий цуд.