Вулицею, що веде від центральної лікарні до пологового, ходить старенька жінка, легко зодягнена й просить допомоги. Гаратайте туди всіх панів на джипах, і місцевих, понаїздлих з собачками й коханками- і допоможіть, а не понавозьте автобусами нововскреслих жебраків і, збоку стоячи, колупайте очима- як хто відреагує. Допомоги потребують ще 35 мільйонів таких самих. Нема чим допомогти, якби могли- то жили б в Омані, а не поміж ями й калабані шургаючи закапелковими територіями, подертими капцями, хіба лиш вичитували про грандіозні ремонти (165 разів на рік- одних й тих же ж вулиць). Давай-давай, пси й коханки не виздихають, неглядь звідки б їх не попривозили- яко втеклих від такої-от бідосі там, звідки їм нікуди було втікати.