Це прекрасно, що, бодай хтось- та й рятує людей, бо, зазвичай, коли ти вже не при роботі (а, ого-го, при кріслі)- тебе вже ані рятувати, ані, бодай вислухати- наче кожну ніч без хлопа спати лягають, а з чужим- прокидаються. Заходиш до кабінетних костошкрябів (не хто-зна ще якого рівня посадовості, навіть)- дич, котра вічно "янемаєчасу". Заходиш до кафе- якийсь гевал першим вітанням надутими неголеними щоками питається: "Що ви хотіли? ". Що можна хотіти у твоєму кафе- потрахатися, чи на тебе, довбанця, кінчити? Та проходьте мимо- нехай сидять без копійки, не те, щоб ще- без грошей! Хто вас, дич, на світ виколупував- ви з людьми працюєте? !