Всі ми знаємо, що у владу, яка нам служить, треба вибирати людей моральних і краще праведних. Але не слухаємо або не знаємо накази Бога і мудрих світу; не повертайся до того, чого зрікся; не віддавай дурневі шану; дурний не відхиляється від злого а хто знаходить дружбу з дурнем-здедачіє; судити про людину по її справах; хто хоче зрозуміти розсудні слова, второпати всяку замотану мову, слова мудрих та загадки їхні-треба пізнавати премудрість і науки. 
Ми постійно вибираємо у владу міста людей з сторони. Яким Дрогобич-це місце для їхнього перебування, їхня культура здебільшого не вписується в шляхетність, яку в Дрогобичі підривали з радянських часів і викорінюють за наших часів. Ми бачимо культуру, архитектуру і законність в місті, по стану моралі в Дрогобичі, по таким прибудовам як магазин Іванціва, по скривдженим і не захищених владою громадянам Дрогобича.  
Кожна сімья знає, що в хаті повинен керувати свій господар а не сусід. Так і громада міста повинна наймати, собі на службу в міську владу корінних дрогобичан. Яких знають з дітячих садків, навчання в школі, сусіди по вулиці де росла людина. Про шляхетність чи праведність або лицемірство, завжди розкажуть громаді люди, які росли або спілкувались по життю з кандидатами у владу. А громада по його діях у владі заклеймить або прославить на віки його і його родину в Дрогобичі. Облишмо тільки вибирати людей передпенсійного віку або з досвідом кірівництва за радянських часів, бо в їхні голови та влада вдолблювала пролетарські цінності-красти, обмовляти, вбивати і за їхньою присутністю в теперішній владі суспільство ніяк не може піднятись з колін.  
Просимо Бога, щоб направив нас до розуму, який не передається в спадок, не знайдеш на дорозі і не купиш а здобувається постійною працею з книгами і в спілкуванні з мудрими людьми. Бо влада є люстерко-розумового стану суспільства.  
І чому дрогобичанка, з релігійними канонами в душі-не може стати мером?