Вуличні музиканти є типове явище великих і малих міст у Західній Європі. і приємно, що і до нас дійшов цей сегмент культурного життя. Хліб музиканта нелегкий. Лише сім нот, які вчать принаймі десять - дванадцять років (школа - училище). і потім хтось стає музикантом, а хтось - лабухом. Тому приємно почути біля ратуші звуки волинки або флейти. А акордеоніст, який час від часу переміщається по периметру площі - це приклад того, як не треба співати. А ще його постійні вигуки до перехожих: Жіночко! Дайте гроші! - лякають перехожих , які, зачувши рипання акордеону, йдуть в обхід. А музикант біля пам"ятника Юрію Дрогобичу грає для людей і для душі.