Уявляю, що десь в іншому чи в нашому краї, знайдеться дехто на прізвище Хохлов і не менш пафосно заявить – я росіянин, чи – я білорус. Які вибрики долі. Чи бува не ослухались Шевченкового – " Кохайтеся ж, чорнобриві, Та не з москалями, … ". Але не це так важливо. Кожен може і повинен пишатися своїм прізвищем, національністю, рідним краєм, містом чи селом. А що ще залишається? Ні першого, ні наступного ніхто з нас не обирає, це кожен отримує, з Божої ласки, від своїх батьків. 
Як для молодіжної організації – то напевне п. Москаль був на "своєму" місці. Це щось на зразок комсомольського ватажка минулих років. А для голови ВО "Батьківщина", то він явно ще "зелений". Щоб вести за собою інших, треба спочатку самому чогось досягти в цьому житті. Цього не замінить жодна словесна риторика, "прикрашена" революційними фразами. На мою думку основними причинами процесу "омолодження" керівних постів у "Батьківщині" – є те, що, з відомих подій, для багатьох партія втратила привабливість як певного трампліну для досягнення власних кар’єрних інтересів, і тому вони віддали це на відкуп молодим. Ще років зо три тому за цей ласий шматок маститі бюрократи "зубами" б вчепились.