Студент – майбутній політик 
Українські утопії і основне завдання сьогодення В кожній події можна побачити два протилежні боки: позитив й негатив. Це особливо стосується революцій. Жовтневий переворот в Росії мав трагічні наслідки для Російської імперії: практично була знищена еліта – носій імперії. Для інородців наслідки були подібними. Лозунг революціонерів “Ми старий світ зруйнуємо, а потім…” захопив багатьох. Він видавався привабливим і в нього не тільки повірили мільйони, але й мільйони активістів настирливо втілювали його в життя. Ті, хто сліпо повірив у високі ідеали, й стали першими жертвами утопії. Вони ж не усвідомлювали, що мова йде про побудову нової імперії, яка захищає інтереси нового правлячого класу, нової правлячої еліти. Ідея побудови нового світу стала близькою й багатьом українцям, які були присутні серед будівничих й принесли багато жертв для втілення утопії в життя, а ще більше українців стали жертвами будівничих. Але не слід забувати іншого. В результаті жовтневого перевороту були об’єднані українські землі в псевдодержаву, в якій розвинулась наука, освіта, промисловість. Залишимо без відповіді запитання “скільки відсотків позитиву і скільки відсотків негативу дали для глобальної української історії наслідки жовтневого перевороту в Росії?”.  
Лозунг Помаранчевої революції “Бандитам – тюрми” подібний до лозунгу “Ми старий світ зруйнуємо, а потім…” . Він також захопив мільйони людей, які хотіли справедливості. Але він також був утопією в ідеологічно роз’єднаній країні, яка сповідувала принцип : “Україно рідна мати, не вкрадеш, не будеш мати й здохнеш на весні”, в країні, в якій давати й брати стало нормою життя, в країні, в якій судочинство можна здійснювати за принципом “Ти мені тільки скажи кого й наскільки посадити, а докази я знайду”, в країні, в якій питання “а судді хто? ” є дуже актуальним. Народу лозунг “Бандитам – тюрми” настирливо нав’язувався, а його невиконання – оголошувалось зрадою. Тут ляльководи переслідували довготермінові цілі – захоплення влади, перерозподіл власності. Добре, що знайшлись холодні голови, які не стали його втілювати, бо зрозуміли, що на свободі залишиться критично мала кількість населення й тюрем для половини населення не вистарчить. Якщо б лозунг почали активно втілювати в життя, то наслідки для збереження територіальної цілісності держави були катастрофічними. Поруч знаходиться метрополія, яка б, як виглядає, успішно скористалась мутною українською водою. Подібні лозунги за деяких обставин є доречними хіба-що в ідеологічно цілісних державах. Залишимо без відповіді запитання “хто був головним дискредитатором Помаранчевої революції та які основні позитиви й негативи цієї події?”, але зауважимо, що розвели українців по кутах руками самих українців.  
Наступає черговий етап нашої історії й знову суспільству нав’язують лозунги “Голосуйте за нас. Ми прийдемо, відберемо й посадимо? ” – чергова утопія, яка є шкідливою для розбудови держави, але непогана для демагогів, які хочуть залишитись біля корита. Народу така демагогія подобається, бо і справді дістали кожного. Можна точно сказати, що не відберуть й не посадять. Тактика суспільства повинна бути значно тоншою й більш вишуканою. Нема такого мільйонера, який не хотів би стати мільярдером. Бізнес в країні є взаємопов’язаним, бізнес в депутатському середовищі – це тушки, це розкрадання бюджетних коштів, це знищення конкурентів неконкурентними методами. З іншого боку, бізнес створює робочі місця, наповнює бюджет країни, він хоче передбачуваних правил гри і захисту своєї власності від зовнішніх загроз й тому є захисником держави. Ті, хто вміє успішно вести легальний бізнес в рівноправних умовах, належать до золотого фонду держави й їм потрібно всіляко сприяти. Потрібно усвідомлювати, що легальний бізнес – це дуже складна справа, яку можуть тягнути далеко не всі. Демагогія, позбавлена конструктивізму, часто подобається багатьом, але вона є небезпечною для розвитку держави, оскільки задає народу хибні цілі. Виходячи з цих спостережень, можна сказати, що основними лозунгами сьогодення є: 1) недопущення бізнесменів всіх кольорів до депутатського квитка; 2) недопущення демагогів всіх кольорів до депутатського квитка; 3) повне відсторонення великого бізнесу від управління країною на наступних президентських виборах; 4) створення чесного конкурентного бізнесового середовища; 5) лобіювання інтересів українського бізнесу на міжнародній арені; 6) об’єднання професіоналів для проведення системних реформ в країні.  
І нарешті, в країні потрібно створити умови для належного розподілу бюджетних надходжень з тим, щоб у нас не було бідних і ставало все більше заможних.  
Водночас, кожен повинен для себе знайти відповідь на принципове запитання: ”хто такий насправді В.Янукович і які правдиві його довготермінові цілі?”. Адекватна відповідь на це запитання й повинна підказати ставлення кожного до того, що відбувається навколо нас. Останні перестановки впливових урядових персон й поведінка на міжнародній арені дає підстави для найнесподіваніших припущень, які не хочеться нав’язувати.