Байка про лісову демократію 
 
(Частина 9) 
 
У лісі кодло кабанів 
Творило владу – кабаніло. 
Зібрали раду із «козлів»,  
Законом хрюкати веліло 
 
Усюди, де не ступить хряк 
Усяк мав хрюкати з поваги 
«Закон про хрюк для неборак» 
Рішили висунуть на раді. 
 
Біда зайцям, оленям, їжакам- 
Немає рила – нічим хрюкать. 
Зчинився в лісі шум і гам- 
За що такі пекельні муки? 
 
Навіщо мучить лісовий народ,  
Нерідним язиком із рила? 
Яка із тих свинячих морд 
Такий законопроект вчудила? 
 
А ті не криються – плюють 
І всіх незгодних криють матом,  
Фашистами поганими зовуть 
За нелюбов до хряка-брата. 
 
У лісі вже звіріє звір - 
Плакати кабанам у рило 
Та кабани усім наперекір 
Закон протягують насилу. 
 
Хто проти них? Усяка звірина,  
Стокатий збір, очолюванй Лисом. 
Зайці зловили Злюку- Кабана. 
Що верещав і дали в писок 
 
Накинулись, порвали геть 
Густу кабанячу щетину 
І був би кабану кінець,  
Якби не втрутилась личина- 
 
Худий, миршавий хитрий Лис,  
Що опозицію очолив.  
Собою ніжно Кабана притис,  
І припинив розправу скору. 
 
На вухо стиха прогарчав 
Подертому, бридкому Кабанові- 
Тримайся добре друже хам,  
Ми всі - однакової крові!  
 
І стали всі захисники,  
Борці за право мови лісу,  
Послухали пораду Лиса,  
Сховали у кишені кулаки. 
 
Не били більше, розійшлись,  
А Зайцеві чужі пустили крові 
Його не жаль - герой за мову,  
Не тої крові він, що Лис!  
 
А завтра раду скличуть кабани,  
Приймуть отой закон проклятий. 
Бо мало тих, хто до стіни 
Готовий притиснути хряків. 
 
Мораль така – пробуджуй гнів 
І кабани підуть на сало 
Не хрюкати - цього замало. 
Викурюй кодло кабанів!  
 
м.Івано-Франківськ