Спілкувався з дівчинкою, яка довший час ходить власне на ушу. Розумне дитятко, чудово виховане. Чітко знає, що рукам волю можна давати тільки в спортзалі. Не знаю, як їх там виховують, але результат однозначно позитивний. 
Два мінуси: заняття вимагають деяких витрат, яких держава у жодній своїй іпостасі не виділяє. Тому коло тих дітей, які займаються, дещо обмежене. Другий: дитина так захоплюється ушу, що на інше часу і бажання не вистачає. Але в кого в дитинстві не було "найважливіших у світі" занять?)