Cпершу давайте поговоримо про терміни. А з терміном «ювенальна юстиція», на жаль, сталося те ж, що з «фашизмом» або «демократією» - тобто правильне, академічне вихідне розуміння абсолютно не збігається зі сформованими уявленнями. Колись ювенальною юстицією називали особливу систему правосуддя для неповнолітніх правопорушників. На Заході цей вихідний сенс у ювенальної юстиції залишається, але до нього додається новий - і набагато більш серйозніший. А саме - систему державних і громадських організацій, які контролюють внутрісімейне життя і, якщо їм щось не сподобається, відбирають дитини. В Україні під ювенальної юстицією (якої формально у нас ще немає) розуміють беззаконня, яке в ряді випадків творять органи опіки та піклування. Все це у нас іменують «ювенальною юстицією» і все це ніби викликає справедливе обурення суспільства. 
На тлі цього справедливого обурення, до речі, якось зникли спроби ввести елементи ювенальної юстиції в тому вихідному, первісному значенні - тобто за пограбування кіоску не садити 15-річного підлітка в колонію (де його скалічать або розбестять), а карати якось інакше: і щоб він не відчував, ніби йому все зійшло з рук (як буває при призначенні умовного терміну), і щоб покарання його дійсно виправляло, а не нищило. Блага мета? 
Роблячи жест у бік борців з ювенальною юстицією в новому розумінні слова (Кирилич і підгорецькі адепти), ми прихлопнимо ініціативи тих, хто розумів її в старому.