Соціальному працівникові... 
Даремно Ви так. З вашими людьми я знайомий, з окремими навіть дуже добре. Знаю їх не лише у Дрогобичі, але й у деяких інших містах. Така вже моя журналістська робота. І ще Ви також даремно, буцімто мені не йдеться про саму проблему і написав, виходить, аби написати. Та ні, шановна пані, що не підписалася під своїм коментарем, мені не байдужа соціальна проблема, навіть дуже не байдужа. Я перед тим, як написати статтю, яка надрукована у трускавецькій газеті "Франкова криниця Підгір'я", розмовляв з деким із ваших працівників і говорив, що буду писати. Я хотів би сказати також Вам: мені шкода Вас і Ваших колег, бо ви стали заручниками ситуації. Ви мабуть звернули увагу, що політика у вашій сфері змінилася, змінюються й вимоги до вас. З чого би це, не знаєте? Для чого збільшили армію соцпрацівників, для чого закони дивні приймають... 
Мені дуже не хочеться, аби мене звинувачували в заангажованості, а тим більше, у виконанні чийогось замовлення. Ще раз кажу, що поважаю працю соцпрацівників, але не можу і не буду стояти осторонь, коли бачу, що вони стають гвинтиками впровадження ювеналки. Тобто, системи, яка своєю чергою є гвинтиком знищення людства через розтління дітей та молоді. Україна має свої цінності і Європі є чому в неї повчитися, а не вчити нас, як любити, точніше не любити, батька й матір. Четверта Заповідь...