Шановна редакціє «Дрогобич Інфо» та читачі. Вже от декілька місяців спостерігаю за полемікою, яка ведеться на трьох популярних електронних газетах Дрогобича: «Дрогобич Інфо», «Майдан», «Галицька Зоря». В основному дискусія побудована на суперечці – скільки років Дрогобичу?, а також на тому, що непрофесіонали «аматори-краєзнавці» хочуть створити сенсацію у своєму колі шанувальників. Прочитавши останню безглузду статтю таких аматорів, хочу зробити деякі підкреслення з цього приводу. Як уже прозвучало у коментарях, історична наука має свої критерії від яких повинна відштовхуватись, щоб вона дійсно називалася наукою, а не захопленням чи пристрастю, як це виходить у «знаних псевдо-краєзнавців-дослідників». Дійсно, за принципами наукових історичних досліджень, вік села чи міста визначається саме від першої писемної згадки (це як у геометрії «Теорема Піфагора» і т.д.), яка повинна бути чітко зафіксована у тому чи іншому писемному джерелі тощо. Про напис на колоні в середині костелу мені відомо, що його було зроблено саме в другій половині XVIII ст. а не у 1339 р., як вказано на «малюнку», а це свідчить про те, що зараз я можу взяти фарбу, і на будь-якому паркані написати, що «у 1240 р. татари обложили не Киїів, а Дрогобич» і це вже, як стверджує автор цієї статті та і автори аналогічних інших (зокрема про Дрогобицький триптих тощо) має слугувати новою версією, щодо трактування віку Дрогобича. Ніхто не заперечує, що на території Дрогобича, ще до першої писемної згадки існувало поселення, але чи це був Дрогобич, чи Перший чи Другий Бич невідомо, оскільки не збереглося окрім легенд, жодної фіксованої у джерелах інформації. А щоб це доказати, то звичайно потрібні масштабні археологічні розвідки, які б дали нові археологічні джерела, а ті, натомість розставили всі крапки над «і». Це аналогічно, стосується і сіл Дрогобиччини чи всієї України, яким «аматори-краєзнавці» роздають по 2 тисячі, а подекуди й 3, 5 тисячі років. Це просто нісенітниця! Тому закликаю читачів, та адмін, перш ніж читати і друкувати такі публікації, потрібно знати, чи фахові вони, чи просто роздуми-есе, і на основі цього уже давати їм назви, а не очорнювати людину (професора Леоніда Тимошенка), яка має, на відміну від дописувачів – фахову історичну освіту, визнання в Україні та європейських країнах, набуті чималі знання у процесі роботи впродовж десятків років у вітчизняних та зарубіжних архівах тощо. В свою чергу – раджу авторам подібних публікацій, перш ніж «лізти» в історію як науку, вступити на будь-який історичний факультет любого вузу України, щоб отримати елементарні знання, якими повинен володіти історик, або самотужки ознайомитися бодай з елементарною історичною літературою, а уже потім братися за вивчення історії міст чи сіл України. На кінець додам, що такі нісенітні публікації призводять до того, що простий читач, в ході ознайомлення з ними, просто-на-просто не зможе в майбутньому усвідомити правдиву істину тої чи іншої події, факут – а це в свою чергу пригнічуватиме національну свідомість будь-якого українця.