Шановний пане Адміністратор. Перечитав я "твір" пана Ігоря від 21:54 22 лютого 2009 г. і що тут сказати? Всього 135 слів, а скільки злоби, скільки ненависті, скільки брехні і бруду на адресу незнайомої людини. Та хіба ж я ка¬зав конкретно про Вас, пане Ігор, про ВАШИХ ді-тей? Я казав про наших дітей та про нашу спільну відповідальність. Як я міг казати про Ва-ших дітей, коли я навіть прізвища Вашого не знаю? Це саме стосується і Вашої родини. 
І якщо я образив, пана Власюка, про якого чув багато хорошого, то це не навмисне. Можли- во, я чогось не зрозумів. Я думав, що він сам про себе пише. А що можна подумати, коли мова йде про, припустимо, Івана Івченко і підписано : "я"?  
Та припустимо, що і образив. Але чи мої образи адекватні тим, які я отримав? Я ніколи не був "бомжем, недолюбком та недоробком". І дубинкою не користуюсь для вияснення відносин, бо ніколи не був дикуном. І захищаю я не чиїсь інтереси, а інтереси таких самих простих людей, про яких тут згадується. У тому числі і свої власні.  
Я також згоден з Адміністратором, що авторитет людини - це її діла. Проте, і авторитет сайту залежить від матеріалів, які він підтримує. Ваш сайт дуже красиво оформлений! Це я говорю чесно і з без лукавства. Але оприлюднення матеріалів з публічними погрозами та образами старшої за віком незнайомої людини, з використанням таких висловів як "козел", "придурок", "по сивій морді" аж ніяк не викликає бажання ще раз відкрити цей сайт. Навпаки, виникає шалене бажання негайно прийняти душ, або хоча б помити руки. 
Хоча я впевнений, що переважна більшість Ваших читачів та більшість дописувачів, це куль-турні, виховані та чемні люди. Тому я і не ображаюсь на цього невідомого мені Ігоря. Таким вже його Господь сотворив, та батьки виховали… 
Анатолій Докукін.