Така асоціація і інтеграція у регіоні необхідна. Але поки що такі потуги мають штучний характер.  
Поясню чому. 
 
Наш регіон дійсно є особливим з точки зору господарсько-галузевої і адміністративної неоднорідності (строкатості) його структури, між багатьма компонентами якої відсутні зв’язки.  
 
1. На території регіону діють господарюючі суб’єкти різних комплексів та галузей: промисловий, курортно-рекреаційний, природозаповідний, аграрний, лісогосподарський.  
 
2. На території регіону знаходяться 6 адміністративно-територіальних одиниць, з них 4 наділені статусом окремих районів обласного підпорядкування. Кожна з громад (відповідно до Закону України ”Про місцеве самоврядування”) проводить власну лінію розвитку, є незалежною у наповненні своїх бюджетів, наділена власними (самоврядними) повноваженнями.  
 
У такій розмежованості і криються проблеми координації на регіональному рівні, оскільки відсутні механізми інтеграції між різними господарюючими суб’єктами та територіальними громадами регіону. Регіон, як система, відзначається неефективним процесом керування.  
 
Вирішення цієї проблеми можливе: або шляхом прийняття відповідних законів, які б прописували механізми інтеграції та координації таких агломерацій (однак, реалізація на місцях також буде не простою), або нова територіально-адміністративної реформа в Україні, що буде враховувати особливості урбоагломерацій.  
 
Але, попри це, все ж потрібно шукати чим-раз більше точок дотику і вчитися об'єднуватися, а не роз'єднуватися, насамперед тому, що у нас БОГ ОДИН, який помістив нас жити в єдину екосистему - назвемо її Дрогобицька агломерація.