В пам"ять про загиблих на Майдані  
 
Мамо, не плач. Я повернусь весною.  
У шибку пташинкою вдарюсь твою.  
Прийду на світані в садок із росою,  
а, може, дощем на поріг упаду.  
Голубко, не плач.Так судилося, ненько.  
Вже слово Матусю не буде моїм.  
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько  
розкажу, що мається в домі новім.  
Мені колискову ангел співає  
і рана смертельна уже не болить  
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває  
Душа за тобою, рідненька, щемить.  
Мамочко, вибач за чорну хустину,  
за те, що від нині будеш сама.  
Тебе я люблю і люблю Україну  
Вона як і ти в мене одна.  
 
 
Читаючи цей вірш, хоч я чоловік, сльози чомусь покотилися самі. Дійсно це вірш про ГЕРОЇВ наших героїв, Дрогобичинни. Не знав нікого я особисто, но вони для мене ГЕРОЇ, та як для багатьох із нас. Мої співчуття сімям, близьким. Хай земля буде їм пухом, надіюсь вони десь там на небі. Ви завжди будете лишатися в наших серцях, ви ГЕРОЇ, ви історія, яку в майбутньому будеться передавати з покоління в покоління. СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!