Вийшла сива матір з хати,  
тай плаче за сином! 
Скажи любий мій соколе,  
за кого ти згинув? 
Чи то були яничари,  
чи лихії люди,  
за що рідний мій синочку 
убитий у груди? 
Чи я тебе породила 
щоб похоронити? 
Я хотіла тобі щастя 
і у мирі жити! 
Щоб росли щасливо внуки,  
і раділи діти,  
а тепер не знаєм любі,  
де ся маєм діти! 
Чи на рідній Україні 
маєм жить в неволі? 
Чи поїхать за світ очі,  
й там шукати долі? 
 
Не поїду я нікуди,  
і не хочу долі! 
Хочу тільки Україну 
визволить з неволі!