Проходячи вулицею Грушевського, все помічав ту чудасію - старовинна будівля, накрита лиш наполовину. Можу побитись об заклад, жоден справжній дрогобицький господар не став би такого робити зі своїм власним будинком. А за громадське, виходить, нікому душа не боліла?! 
Пригадую, свого часу на територію біля шпихліру пустили автостоянку , кошти за оренду, за словами тодішнього директора музею, мали б йти на закупівлю лісу й ремонт даху. Пройшло років десять, стоянка функціонує, виросло кафе, територія неодноразово здавалася під атракціони.  
І що ж, шановні міські райці? Де гроші? 
"Австрійці золотом заплатять, щоб мати у себе такий шпихлір"- цитата не моя, а з тих же часів. 
А може, й справді? Візьмемо золото, підлатаємо дірки міського бюджету? 
Бо якщо ми такі нехлюї і нехлюїв обираємо, то, значить, ми того варті?!