Доброго дня, шановні краяни!  
Не можу сказати, що мене не вразила інформація про "вибух" в інтернеті, пов"язаний з подіями в нашій родині. 
Я не хочу Вас налаштовувати на той чи інший бік, кожен має свою думку, а також не менш важливо своє ставлення до дійових осіб. Хочу Вас запевнити, що те, про що я Вам розповім, складна і надзвичайно болюча справа. Тому свою розповідь я назву:  
"Сповідь" 
В далекому 1973 році, одружилися Олени батьки, тобто моя сестра Тетяна з Віктором, а вже в 1977 році, одружилася я Тамара з Юрієм (братом Віктора). 
Так наша родина, дві сестри і два брати, об"єдналися і почали жити сімейним життям і народили діточок. (до речі, я народилася в Дрогобичі, я не нова людина, яку ніхто не знає, працювала в проектному інституті по вулиці Ю.Дрогобича 25 років. І ніхто ніколи не може мене назвати зрадницею, пліткаркою, я завжди відкритий борець за правду.) 
Пробачте, я відійшла від теми, тому що мене страшно переповнюють емоції. 
Нашими батьками, тобто моєю мамою Марією Данилівною та свекрами Людмилою Володимирівною та Іваном Семеновичем було вирішено, що квартира на П.Орлика буде Тані і Віктору, а квартира по вул. В.Великого буде Тамарі і Юрієві. 
Пройшли роки... багато подій... втрат... болю. І ось, я лишаюсь без батьків, без чоловіка, без сестри - одна і діти, мої і Тані. Ще поки була жива моя свекров, Вадим продав квартиру на П.Орлика і купив двокімнатну квартиру в нашому будинку і вніс внесок в будівництво своєї кооперативної квартири в місті Трускавець. 
Так, щоб Вам стало ясно, квартира була поділена між Вадимом і Оленою, як і заповідали наші батьки, до речі Олена проживає в цій квартирі вже п"ятий рік! Помінявши вікна, двері, встановивши кліматизацію. Люди планували там жити поки... поки не дізналися, як серйозно захворів наш Сергій. За півтора місяця після його весілля ми дізналися про сташну звістку (у Сергія онко пухлина мозку 4 ступеня). Не можу дуже зосередитися на цій темі, бо серце не витримує. 
До речі, дорогі мої ДРОГОБИЧАНИ! Я Вам говорю своє щире материнське Дякую! За ту підтримку, яку Ви нам надали. Ваші збірки на порятунок моєї дитини. Низький уклін Вам і дай Вам Боже міцного здоров"я! 
Зараз Сергій, інвалід 1 групи. 
Коли ми повернулись з променевої і хіміотерапії, я сказала - "Олено, тобі потрібно виписатися з цієї квартири до себе, тому що, цю квартиру потрібно приватизувати в зв"язку з хворобою сина. На що мені була відповідь - " Я виписуватися не буду". І вже через деякий час в нас були прописані діти Олени. 
А де ж вони були до хвороби Сергія? 
До речі, я не читала той бруд, який пишуть в підтримку Олени, мені діти заборонили, тому що я своєму синові, як ніколи, потрібна здоровою. Нехай говорять, що все підкуплене за гроші - озвіться ті, хто знає, що коштує лікування онко захворювання. Допомоги від родини я не отримала. 
Продовжуючи тему, другий чоловік Олени з яким вони зараз проживають, біля двох років назад продали його квартиру, та Олені ще мало, треба забрати і в тітки (яка жила для них ціле життя) і в брата інваліда 1 групи, і в брата Олексія з дружиною, яку Олена з ненавистю не знає вже, як заплямити. 
Мені дуже соромно, що Олена заплямила людей, зовсім не причетних до наших подій. 
Хочу віддячитись людям, які дійсно зрозуміли нашу ситуацію, підтримали нас і боряться з нами за нашу правду!  
А також попросити пробачення у дійсно чесної, порядної людини, яка терпить приниження тільки за те, що являється тіткою моєї невістки. 
Олено! Це жах, гірший за всі події! Дитино! Хоч за всю біль, пониження, брехню я не перестану молитися за своїх і за твоїх дітей і впевнена, що ти вже ніколи не зможеш відверто подивитися мені в очі. Не забувай про Бога! Не гніви його! 
Люди будь ласка пробудіться. Насамперед, чим брати участь в принижуванні людей, виносити вирок, облаяти - задумайтесь, чи це в Вашій компетенції, чи Вам в майбутньому не стане соромно, адже совість в кожної людини повинна бути. Я знаючи всю правду, за свою совість спокійна! Тітка Тамара.