Високоповажне достойництво! Змушений звернутися до Вас (всіх і кожного) за захистом від сатаністів- інакше це й не назвеш. Про своє не пишу- пишу про те, що може спіткати будь-кого. Захищаю, найперше, свою 79-річну Матір, Пелагею Антоник з Рихтич. У четвер, посеред білого дня, у приміщенні супермаркету "Сільпо", на неї вчинили психологічний (радше- психопатичний, превелебно-амбітно-посадовий) тиск дві кобри (так-так: є жінки, а є кобри, третьою коброю виявилася керівник лікарні села, в якому Мама відпрацювала все життя, від першого дня й до виходу на пенсію). Склалася багатомісячна ситуація, в якій зі звичайних, буденних мотивів, я мовчав (а, може, а раптом, та заспокояться, а, може, дійде- ні, не доходить! )- йдеться про тимчасове прохання про винайм кімнати в одному з гуртожитків міста, де поселилася одна мандрівна сімейка страшенно побожних (назвати цей поверх дурдомом дурдомовичем- занадто м"яко, це- філія Кульпаркова львівського у Дрогобичі). Словом, після дев"ятимісячного мовчання про пекло на четвертому поверсі, пізно увечері, я відправив електронного листа на адресу київського керівництва товариства нечуючих з проханням втрутитися у ситуацію на четвертому поверсі гуртожитка на вул. Володимира Великого, 80). Який рейвах розпочався опісля- можете або уявити, або відчути, або зрозуміти самі. Моя Мама про це не знала абсолютно нічого. Однак, у четвер, в пообідній час, посеред торгової зали "Сільпо", на Володимира Великого, на неї напали дві особи: комендант гуртожитка, вкупі зі своєю колежанкою (я не знаю, хто ц, що це за особа- Мама не знає тим паче). Як нападає бабнота (даруйте, не йдеться про жінок, саме про всатанілу безпардонну бабноту з церемоніальним коронами на головах)- нехай розповідають чоловіки, вони знають, що це таке. Отак "захистився" від кубла варіяток, котрі вже до сказу доводять мешканців того ж четвертого поверху. Маму довели до серцевого нападу, вона заледве доїхала до лікарні в Рихтичах, провела під дверима головного лікаря (там все передається у спадок, як монархічна традиція) лікарні, в якій відпрацювала все життя, достатньо часу, аби, після попередньо, двох інсультів, та ще й оцього публічного, посеред торгового центру, шаленства, поміряти тиск та зробити необхідні в цій ситуації уколи. Пані "спадкова доця", новоявлений "сімейний лікар", списки за котру збирали всі цьоці й поці лікарні, навіть, даруйте, дупу не підняла з кабінетного крісла- Мама сама, через силу, змогла таки, пішки, дійти додому, й аж там прийняла бодай краплі корвалолу. Третій день Матір у постстресовому стані. Скажіть, будь ласка, до якого ще Києва писати, аби на наших теренах відповідальні особи стали працювати так, як належить? ! Крик Богдана Івановича у своєму кабінеті (підприємство "Карпати"- ніщо інше, як або незнання ситуації, або ж- звичайнісінька "дєльожка" "ліваком": люди в гуртожитку живуть, здебільшого, хворі, шахер-махер у цій бомжатні (бо нормальних помешкань там просто нема й всім це десь там далеко), доступу до пральні- нуль, доступу до душової кімнати- нуль, лише гроші. Можу бути вдячним лише за те, що, коли виникла життєва необхідність просити про помешкання (не навічно, навіть не на хто-зна скільки, є, врешті-решт, є один (! ) примірник договору)- так, він одразу пішов назустріч і дозволив (попередньо комендант клятвенно стверджувала, що кімнат нема й не буде, до директора йти нічого, бо "він без мене нічого не вирішує"- овва, а Ви, тітонько, хто там така? ! ). Сплачую вчасно, ніхто мене там не бачить й не чує, бо проваджу такий стиль життя, який мені до душі й нікому не на шкоду. Тому, зважаючи на написане, прошу: коменданта гуртожитку на Володимира Великого, 80, гнати геть ( не знаю ще, наскільки це правда, але, крім того, що "вільних кімнат нема", вони є для того, аби здавати їх проституткам з їхніми повійниками (хто має повноваження- перевірте). Цьоці Ольдзі страшно сказилися, що їй підсунули таку свиню з Києва. Казіться, прошу дуже, й перестаньте териризувати мене й, тим паче, не смійте чіпляти мою Маму! Квитанції прошу видавати з тією сумою грошей, які я Вам плачу в кабінеті! Директор, якщо таки - Директор, а не вільнонаймач рабів за 100 грн. в день на деревообробку, мав би мати гонір посадової особи, а не бути прокладкою старих тринд, котрі вже посивіли в його службовому приміщенні)! Все, крапка! Руслан Антоник.