Та не розказуйте байки, шановні прихильники життя в СССР. Радянська пропаганда все таки сильна штука, як забили вам колись голову, то до тепер та дурість з голови не вивітрилась. "Товариш" Наталка взялася вихваляти життя в радянському селі, де крім колгоспу ( і то ще у великих селах) люди нічого не бачили. Які новозбудовані школи, які садочки- та це було радше вийнятком, а ніж закономірністю, бо школи переважно розміщували у спорожнілих польських фільварках, або і ще старших австрійських будівлях, які до речі успішно дожили до наших часів. Окремо виникає питання, в які такі села щогодини відправлялися автобуси, максимум 2 рази на день, та і чого тим людям було так шастати до міста, як по вашому у селі була вся інфраструктура. А щодо забезпечення безкоштовними ліками, то це взагалі маразм, пенсії і то не всі мали. Сміх та й годі. Знайшли за чим шкодувати, бо бачте не економили. А що Ви нещасні радянські раби мали купувати, як полиці магазинів були пусті, та і про існування моцарел, прошутто, маскарпоне, пасти, йогуртів та і багато іншого, що тепер є у списку пересічних покупців, вам навіть не було відомо. На чому не економили- на кефірі, який випили і баночку здали, чи на кільці в томатному соусі. У вільному доступі в продажі не було навіть мандаринок, апельсин. і бананів. А одягались (якщо з магазинів), то хіба що в ситцеві і фланелеві халати і сукні. Та це "багате" життя можна описувати до безкінечності , але навряд чи нині якась здоровомисляча людина, хотіла б повернутись в ту "радянську казку"!