А у Китаї, звідки зараз в Україну возять ешелони (анти)вірусну гуманітарку- також під час карантину високопоставлені і не зовсім купували собі машини за мільйони юанів? Чи, може, там у народу стільки автівок, що дорогу не перейти? Чи, таки- півтори мільярда роверів: яка, все ж, турбота про здоров"я нації і про екологію? ! Ну і- звичайна партійна совість, вкупі з незвичною таки мафіозністю, яка не потерпіла б, аби у час, коли у світі вгараталися долу ціни на нафтопродукти- в країні попідгаратували б ціни на все. Чи не факт: в Україні приватна власність для будь-якого бізнесу- це не лише визискування народу, це- безмірне збагачення купки власників (купки власників- у кожному біль-менш ще не здохлому населеному пункті). Торкнутися варто й питання про заробітчан: ну, напхали ви тепер свої кишені тимчасовими євларами, ну натлумили пакунків у свої холодильники й шафи. Але чи зрозуміли, що все це швидко минеться, а для Європи- і були, й залишилися рабами. Тепер друга серія раю настала для тих, кого звідтам не виперли: вартість праці підскочила у декілька разів. Але все це більше нагадує анекдот про даішника, котрий потрапив на той світ після трудів. Коли апостол сказав йому : "Ось, дивись: там- рай, там- пекло, куди ти б хотів? "- той відповів: "А можна мені залишитися тут- на перехресті? ". Хто залишається на перехресті: Україна- в Україні, Україна- для Європи, а чи Європа приїздитиме в Україну- на заробітки? А нічого ділити у своїй країні народ на столичних, обласних і районових: ціни всюди- однакові, а зарплати- суцільне градаційне безлімітне (в часі й оплаті) знущання. Це- не демократія, це- кримінал. Повірте, що український патріотизм за суттю своєю- кримінальний, бо ну вже геть не чужинці тут керують, навіть тим бізнесом, яким володіють на території України. Наші "щирі" дуже швидко вчаться ставати "апельсинами", може, це, насамперед, набридло Європі? ! А хто у нас володіє бізнесами- та ж попідрослі нащадки Щолокова, здебільшого.